Vasyl-Zal

четвер, 7 березня 2024 р.

МІСТО ТА СЕЛО

Домашнє завдання.
параграф 21. Зошит сторінки 67-68. Завдання 4,7,9.

1. Чому виникають населені пункти?

2. Що таке село? Які характерні особливості села?

3. Що таке місто? Які характерні особливості міста?

4. Чим відрізняються місто та село у минулому та зараз?

5. Що зараз наближається до свого вигляду та розвитку:

місто - до села

чи село - до міста

ЕКСПЕРТИ

І варіант. Що позитивного є у сучасному місті? Що позитивного є у сучасному селі?

ІІ варіант. Що є негативного у сучасних містах та селах?

понеділок, 4 березня 2024 р.

ДУХОВНО-РИЦАРСЬКІ ОРДЕНИ БАЛТІЇ

неділя, 3 березня 2024 р.

МАН УКРАЇНИ. ІІ ЕТАП.

Традиційним у лютому є захист науково-дослідницьких робіт МАН України на обласному рівні. Цього року діти, які вирішили працювати над роботами, багато чого зробили самостійно. І це радує.

Результати наступні: четверте місце у секції релігієзнавства зайняла Ірина Осадчук (5(9)Б клас) з контраверсійною темою про Феофана Прокоповича - і філософа, і теолога, й ідейного натхненника російської імперії.

Друге місце у секції всесвітньої історії зайняла Софія Коваленко (5(9)Б клас). Теж тема цікава - М.І. Пирогов - засновник військово-польової медицини. Її актуальність у період російсько-української війни була оцінена журі.

Два перших місця - у секції філософії - про сенс життя за В.Франклом розмірковувала у своїй роботі Антоніна Шевчук (5(9)Б клас), а про повстання проти гетьмана П.Скоропадського 1918 року писала Анастасія Петрінчик, учениця індивідуальної форми навчання 6А класу. Готуємося до наступного етапу. Буде непросто, але цікаво. Продовження буде.

КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ. ІНТЕГГРОВАНИЙ КУРС "ЗДОРОВ'Я, БЕЗПЕКА ТА ДОБРОБУТ" (7 клас)

7 клас НУШ - це новий етап у розвитку особистості. Підлітковий вік та перехід у новий цикл потребує зміни підходів. Звичайно, це непросто, коли учні та педагоги звикли до "дитячого стилю". Але дорослішання - це і розвиток вмінь та компетентостей. Тому підручник авторського колективу під керівництвом О.Шиян "Здоров'я, безпека та добробут" для 7 класу - це пошук балансу між "дитячим" та "дорослим". І видавництво "Ранок" дало змог авторам представити своє бачення розвитку інтегрованого курсу "Здоров'я, безпека та добробут" у 7 класі. Мали змогу розповісти про можливості курсу, його переваги та виклики. Дякуємо за довіру та сподіваємося на подальшу співпрацю.

АПОКАЛІПСИСИ СУДНОГО ДНЯ. ФАНТАСМАГОРІЯ

"– Як її звати, сер? – тихо спитав Том.
– Картину? Здається, “Монна Ліза”… Точно “Монна Ліза”.
– Слухайте оголошення, – мовив вершник. – Влада постановила, що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні…
Том і отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борсаючись, поніс його до картини. Різкий звук полотна, що рветься… Поліцаї кинулися навтікача. Натовп вив, і руки дзьобали портрет, наче голодні птахи. Том відчув, як його буквально кинули крізь розбиту раму. Сліпо наслідуючи інших, він простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна, смикнув та впав, а поштовхи та стусани вибили його з натовпу на землю. Весь у саднах, одяг розірваний, він дивився, як стареча жувала шматки полотна, як чоловіки розмальовували раму, розкидали ногами жорсткі клапті, шматували їх у найдрібніше лахміття". (Рей Бредбері, "Усмішка")
Джерело: https://dovidka.biz.ua/r-bredberi-usmishka

Пошук відповідей на питання: "Чому молодь не хоче йти у школу?" складне та неоднозначне. У ньому є комплекс проблем, які між собою пов'язані. На жаль, часто аналізуючи їх, експерти та всі, хто хоче покращити ситуацію, дивится з позиції педагога не як людини, а як працівника. Тобто підвищення заробітної плати, зменшення бюрократичного тиску, пов'язаного з паперовою роботою, доброзичлива атмосфера у педагогічних колективах, повага зі сторони суспільства тощо. Це важливі компоненти. Є ще один, який може ставати сенсовим у бажанні стати педагогом.

Це загальні тенденції світового розвитку (а чи розвитку?) людства, тому можна шукати заспокоєння у тому, що всі діти у світі такі і ніт цього не зробимо. І треба те сприйняти. Але ті, хто має честь та гідність, звичайно будуть опонувати та аргументувати свої позиції. Чи їх почують? А чи зрозуміють? Мої думки можуть бути суб'єктивними, але вони мають право на існування.

Тут трохи "прокручу платівку". Коли запитуєш у дітей-старшокласників, чи не хотілаб/хотів би стати педагогом, то у відповідь можна часто почути: "Нізащо! Бо я би повбивав/повбивала дітей! У мене не вистачило б терпіння!" Тобто дитина ще не дуже розбирається у філософії зарплати, соціального статусу, але добре розбирається у тому, що діти у класах нестерпні. І це говорять діти.

Така ж позиція у частини батьків, які інколи намагаються "розрадити" педагогів або висловити комплімент чи захоплення їх роботою, зауважуючи, "і як ви з ними справляєтеся, терпите, вмієте дати раду тощо".

Звичайно, не всі, звичайно, не у всіх випадках. Але...

Звичайно, кожен і педагог, і дитина, і батьки, має свій досвід, має своє розуміння.

Звичайно, це не про всіх дітей, але скільки яких - про це даних немає. Все на рівні емпіризму. Звичайно, ковід, війна, стреси, - це все можна пояснити з позиції апокаліптичного. Але це можуть пояснювати ті, хто в системі. Хто поза нею - дивиться і бачить все це зі сторони - і робить свої висновки. Хто і які?

Коли діти у класі ні з того, ні з сього на уроці починають фізичне насильство один проти одного. І на зауваження не реагують - то це приємно бачити молодому педагогу? І чи захоче він, маючи честь та гідність, докладати зусиль для того, щоб привести їх до порядку? І чи вдасться йому це зробити і наскільки? І чи це його обов'язок?

Коли діти на уроці у телефонах і не можуть відрватися від них. А на зауваження педагога чи спроби позбавати їх "іграшки" вибухають "праведним гнівом" і не можуть вгамуватися. І знову ж чи захоче він, маючи честь та гідність, докладати зусиль для того, щоб привести їх до порядку? І чи вдасться йому це зробити і наскільки?

Коли на перерві у дітей 14-16 років можна почути тваринні звуки, і вони вважають це нормою. Або, даючи зауваження чи ведучи розмову про дотримання правил, отримуєш кривляння і нецензурщину. Чи здатний молодий педагог/педагогиня це сприйняти як норму, коли він/вона має честь та гідність?

Коли намагаєтеся зрозуміти причини того чи іншого вчинку, запитуючи, чому дитина так вчинила, отримуєте ємну і не завжди зрозумілу відповідь: "По приколу". Це один з випадків. В іншому - це "Не знаю/просто так". Дивлячись в очі, розумієш, що людині-підліткові не вдається якось осмислено дивитися на життя, Від цього може ставати моторошно, адже відповідь "Не знаю", - це відсутність відповідальності, що породжує дії, за які вона не буде нести отієї відповідальності. І глибинного усвідомлення з включенням совісті за такий вчинок, таку дію вчитель так і не дочекається.

І це все відбувається з дня в день... Яка психіка може витримувати таке? І задля чого? Держава не має даних про те, скільки молоді стають ФОП в освітній сфері. А це індивідуальні групові заняття, на яких небагато дітей, і там не завжди є система державних вимог, і там не завжди навчаються тільки діти, але й дорослі, що дає змогу дещо "перепочити" або і в цілому переключитися на навчання дорослих.

Ми у педагогічному середовищі мало або й зовсім не говоримо про педагогічний ККД (коефіцієнт корисної дії) стосовно взаємодії зі здобувачами освіти. Навіщо дітям педагоги? І наскільки педагоги потрібний дитині? Ми, педагоги, батьки, живемо одними уявленнями про те, навіщо дитині відвідувати школу. Учні мають зовсім інші уявлення, які не збігаються і суперечать уявленням дорослих.

І тоді логіка: або ми намагаємося дійти згоди - компромісу, або кожен буде намагатися нав'язувати своє, а інша сторона буде чинити активний або пасивний опір. Частійше - це друге, адже, щоб знайти компроміс - це означає мати спільну платформу цінностей, та формувати і дотримуватися спільно вироблених правил. Тут ще один феномен дитини третього тисячоліття: правила у них формуться свої, вони часто змінні, і, не треба, на їх думку, дотримуватися якихось загальних правил. Чому? Про це і вони, і наука замовчує.

Цінності - різні. Отож, на думку дітей, їх - педагогів досвід часто-густо "древній". Інформації можна здобути самостійно і не тієї, яка вчить, а тієї, яка дає насолоду і дозволяє виділятися ендорфінам ще і ще. І це не завдяки старанням, наполегливості та праці, а творенням своєї віртуальної дійсності, де дитина стає "богом". А думати - сенсів немає, бо вже є штучний інтелект, і він все, що треба не для мене, а для педагога - "вирішить".

Питання того, щоб різні покоління розуміли одне одного - це одна з тез. Але тут педагогу часто пропонують "опуститися до дитини", хоч інша теза для мене не менш важлива, спробувати показувати інші цінності (емпатії, любови, моралі, творення добра тощо) , щоб діти сприймали їх, як ознаку багатоманіття світу, і викликали, формували, виховували повагу до них дітей. Це теж складний і енергоємкий процес. І знову у частини молодих людей - педагогів не вистачить терпіння у такій діяльності.

Коли намагаться педагог говорити, спілкуватися, доносити у свідомість дитини ті знання та вміння, щоб формувати компетентості, але дитина не може їх втримати (не хоче, не вміє, не потрібно) у пам'яті, і ти розумієш, що їй потрібно для цього 30-40-50 повторень, бо це діти, у яких принциповий підхід до запам'ятовування інформації, то знову ж повертаєшся у систему коефіцієнта корисної дії - взаємодії педагога та здобувача освіти. І коли з дитиною зробити таку кількість повторень? І наскільки вони будуть ефективними? І чи будуть?

Це, швидше за все, роздуми і відкриті для кожного питання. Так, є діти у таких середовищ, які інші і чимось у цінностях схожі. І задля таких дітей, не зважаючи на все, описане вище, треба і далі продовжувати свій педагогічний шлях. Адже у них наше - насамперед людства - майбутнє. І тому їх треба зберегти і вчити жити, цінуючи і творячи добро.

"– А навіщо ми усі тут зібралися? – спитав, поміркувавши, Том. – Чому ми повинні плювати?
Грігсбі й не глянув На нього, він дивився на сонце, розмірковуючи, котра година.
– Е, Томе, причин безліч. – Він розгублено простягнув руку до кишені, якої вже давно не було, за неіснуючою цигаркою. Том бачив цей рух мільйон разів. – Тут уся справа в ненависті, ненависті до усього, що пов’язане з минулим. Дай-но відповідь мені, як ми дійшли до такого стану? Міста – купи руїн, дороги від бомбардувань – наче пилка, вгору-вниз, поля ночами світяться, радіоактивні…"
Джерело: https://dovidka.biz.ua/r-bredberi-usmishka