Освітня система України завжди має свої "плюси" та "мінуси". Одним з "мінусів" є відсутність взаємодії державного органу, який відповідає за реалізацію освітньої політики, та органів місцевого самоврядування.
Чим глибше ми заглиблюємося у новітнє майбутнє, тим стає зрозумілішим, що бідна освіта не може бути якісною. Адже держава, пропонуючи великі прожекти, автоматично самоусувається і визнає нездатність фінансово їх підтримати для успішної реалізації.
Про що веду мову?.... Наскільки зможу пояснити, щоб було зрозумілим...
Передпілотний проєкт, який таки непогано розрекламували на рівні МОН України та громадської організації SavED, що навчала представників 30 закладів освіти для упродовж попереднього року, починав буксувати, не розпочавшись.
Питання про фінансування під час 2024-2025 н.р., коли були часті зустрічі з усіма, хто просував ці ідеї у практику, або замовчувалося, або ним просто нехтували. Принаймні складалося враження, що стосовно саме цього чи не найважливішого питання для нормального функціонування передпілотного закладу освіти, не дуже цікавило зацікавлених сторін. Оксюморон...
Отож, проводячи у далеке плавання нову реформу профільної школи, "представники порту" забули забезпечити його фінансуванням... І тоді починаються "перші шторми", коли директорам таких закладів доводиться вести складні перемовини з органами місцевого самоврядування щодо фінансування варіативної складової навчального плану освітньої програми. І якщо цього року вдалося знайти компроміси, то, що чекає наступного року при подальшому скороченні фінансування освіти у громадах, доводиться тільки гадати. Таким чином, ми стоїмо перед складним питанням, наскільки стабільним буде фінансування профільної школи з огляду на можливості бюджету конкретної місцевої громади у час широкомаштабного вторгнення. Тобто це своєрідна лотерея або рулетка: вдасться чи не вдасться забезпечити фінансування варіативної складової навчального плану профільної школи на наступний навчальний рік.
Тепер державне управління пішло далі, бо для потрапляння у пілот на 2026 рік необхідно (цитата): "Гарантійний лист має містити інформацію про зобов’язання проведення поточного та/або капітального ремонту (реконструкції) приміщення закладу та про введення в штат додаткової штатної одиниці соціального педагога або психолога, у посадових обов’язках якого будуть визначені завдання карʼєрного освітнього радництва із забезпеченням його оплати праці за рахунок коштів місцевого бюджету. Гарантійний лист підписує керівник відповідної місцевої ради, обласної держадміністрації (військової адміністрації) чи уповноважена особа".
Не вирішивши питання з фінансуванням варіативної складової навчального плану, МОН України, рухаючись у правильному напрямку, пропонує ще збільшити фінансове навантаження на освітній бюджет місцевої громади, запроваджуючи відповідні штатні одиниці.
Держава і далі продукує хороші, але не дуже реальні для реалізації ідеї, не думаючи про їх реалізацію на місцях. Освітня галузь України може стати на "шпагат" ("ножиці"). Це традиційно пострадянське формування викривленого інформаційного простору, у якому "нагорі" все буде "гаразд" і бравурні звіти МОН України та деяких громадських організацій для грантодавців та міжнародної освітньої спільноти будуть оптимістичні та перспективні. І реальність, яка буде свідчити про подальший занепад освітньої галузі на місцях через "банальне і таке важливе питання" - відсутність достатнього фінансування.
У такому фінансовому поліголоссі варто нагадати, що для педагогів 1-4-х класів держава запроваджувала 20% надбавку до зарплати для успішної реалізації НУШ, для педагогів 5-9 класів - це залишилося рожевою мрією, а для педагогів, які з 2027 року будуть працювати в академічних ліцеях, - перспектива великого сонця, яке так і залишиться недоступним.
Тому щасливого плавання корабля профільної освіти НУШ у бурхливому морі недо.... (недорозуміння, недофінансування, недомовлення) Хто хоче додати своє НЕДО - запрошую до слова...
Немає коментарів:
Дописати коментар