ЧОГО ЧЕКАТИ?

Закон України за № 12414, який підписано Президентом України 22 липня 2025 року, фактично зв'язкує руки та обмежує діяльність НАБУ та САП. Підпорядкування цих органів Генеральному  прокурору України, який є політичною фігурою завжди у часи незалежності держави, ставитиме під сумнів можливість щодо об'єктивних та неупереджених слідчих дій, пов'язаних з виявленням корупції у вищих ешаонах влади. І розгляді у суді.
Що може чекати нас, громадян України, у контексті запровадження норм цього Закону? Про це багато пишуть. Вони будуть мати як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні наслідки. Принаймні значна частина думок вітчизняних експертів щодо зовнішньополітичних наслідків є діаметрально протилежні. Одні висловлюють побоювання щодо скорочення та обмеження фінансування України, заморожування процесу перемовин держави щодо вступу в ЄС. І остання заява президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн про надання "пояснень", що відбувається з антикорупційними органами - пряме підтвердження цієї позиції.

Інша група - це ті, які послуговуються фразою, "він сучий син, але він наш сучий син" приписується президенту США Франкліну Рузвельту, який, за деякими даними, так охарактеризував нікарагуанського диктатора Анастасіо Сомосу. Цей вислів означає, що, незважаючи на диктаторські методи правління Сомоси, він був корисний для США в рамках їхньої зовнішньої політики, зокрема у протистоянні з комунізмом.Тобто керівник держави буде мати необмежену владу, але підтримка його у війні з росією буде тривати. 

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов заявив, що внутрішні суперечності послаблюють державу і лише спільна мета може об’єднати націю. "Українська історія навчила нас — нація програє, якщо її розривають внутрішні суперечності. У нас одна спільна біда, один ворог", — наголосив він. Буданов закликав вирішувати розбіжності шляхом відкритого діалогу й підкреслив, що Україну врятують сильні військо та інституції. "Ми повинні проявити мудрість і відповідальність", — додав керівник ГУР. 

Які варіанти розвитку подій можна припустити?

1. Сторони - громадянське суспільство та державне управління розуміють одне одного у намагаються знайти компроміс. Тоді влада збереже обличчя і перед громадянами,  і перед партнерами. А права інституцій будуть дотриманні  у формальних позиціях. 

Це найбільш оптимістичний сценарійУ ньому закладаються речі морально-ціннісні, які потребують їх сприймати як платформ для обговорення. Але для цього треба політична воля та брати на себе відповідальність за функціонування інституцій. Тобто цей варіант є найбільш ефективним, бо принаймні повертає до неписаного суспільного договору між громадянами та державним управлінням. Звичайно, такого варіанту хотілося б найбільше. 

2. Підвищення градусу напруги та ескалація. Це повернення до механізмів Революції Гідності, коли режим Януковича намагався вирішити проблему силовим шляхом, що переросло у насильство над мітингувальниками/Майданом. 

Наскільки готове державне управління до такого сценарію - сказати та спрогнозувати не береться ніхто. Бо тут є одним з ключових факторів, яку модель обере сучасна українська влада. Якщо в її уявленні вона управляє незалежною державою, то не варто йти на конфронтацію з суспільством у час війни. Якщо влада бачить себе у сфері інтересів іншої держави, приблизно, як Білорусь Лукашенка або Грузію, то тоді такий варіант стає ймовірним. Застосування силового варіанту призведе  до подальшої політичної кризи, якою неминуче скористається російська федерація. І тут виникне інше питання, пов'язане з тим, наскільки пнх* буде зацікавлений у збереженні при владі сучасне політичне управління. Адже представників на їх зміну є принаймні два. Перший - то президет