РЕФОРМА... ЩО ТАКЕ І ЯК БУДЕ чи НЕ БУДЕ?

Люди по-різному ставляться до реформ. Одні - бояться, бо думають, що буде погано. Другі вичікують, бо щоби чогось не вийшло. Треті беруть участь у творення нового освітнього простору. Навіть, розуміючи, що можуть помилятися і не завжди сприймати реформу як ідею. 

МОН України розпочало хорошу справу. Воно залучило небайдужих, причетних до освіти людей, які добровільно висловили свої пропозиції щодо розуміння реформування освіти в Україні. 

Далі фасилітатори опрацювали ці матеріали і вийшли на загальні пропозиції. Ось тут і починаються "підводні течії".

Але фасилітаторів ніхто не вчив робити аналіз контенту. Їх варто було б ранжувати. До першого порядку - це точкові побажання, до другого - це ті пропозиції, які можнаа реалізувати на місцях, до третьої - глобальні та ті, за які відповідає центральний орган державного управління у сфері освіти. 

Частину пропозицій можна вирішити на місцях, тому що відповідна нормативно-правова база для цього наявна. Частина пропозицій носила точковий характер і мала на меті спонукати "верхи" вплинути на ситуацію "внизу". 

Інша проблема - це нерозуміння частиною експертів механізмів реалізації, рівня відповідальності кожного з суб'єктів освітньої системи. 

Ще одна проблема - це відсутність конкретності у формулюваннях проблем або певних параметрів, критеріїв для розуміння, що експерт має на увазі. Наприклад, з тисячі пропозицій може відповідати методиці SMART - 10-20. Тобто різний рівень експерності. А фасилітатори не змогли просіяти це через принаймні потрійне "сито". 

Ще одне. Часто виокремлення конкретних проблем носило штучний характер. Тому відсутня комплексність постановки проблеми, де задані параметри і чинники, які не давали змогу їх реалізувати.

Це щодо першого етапу, який розпочався з липня. Тепер щодо організаційного. Я був учасником фасилітаційних сесій, які відбувалися 17 серпня 2023 р. та стосувалися рівня ефективної діяльності директорів ЗЗСО і неготовності педагогів до впроваження ідей НУШ. 

По-перше, документ не був розісланий завчасно експертам. 

По-друге, не було презентовано підходи, за якими він формувався. Відповідно не зрозуміло, що враховано, а що не враховано і чому. Не було виписано рівень вирішення - локальний ("точкови") місцевий чи державний. Було дублювання проблем, які розміщувалися у різних стратегічних та операційних цілях.

По-третє, було фасилітатором зробити все дуже швидко (читай "формально!")

Одна з думок, що прозвучала від учасника, що таким чином МОН України хоче легімітизувати зміни, розробку нормативно-правових актів, які розробляють вужчі групи. Тому участь "широкого кола експертів у вирішенні проблем освіти" є формальним. Це суб'єктивна думка, яка має право на існування. І, якщо розлядати форму комунікації у групах, то її автор має рацію. 

Що добре?

У черговий раз просигналізував про проблеми, які необхідно вирішити. Виявилося, що нас таких трохи є. Подивився і трохи взяв участь у "цирку". Хоч це природно, коли люди не мали змоги попередньо ознайомитися з документом і не дуже зрозумілою була методика роботи над ним у великій групі і "дуже швидко". 

Якщо це організатори, тобто МОН України, вважають за якісно організований захід, - то вони помиляються. 

Якщо ж це формальність, то це їм вдалося)))

Якщо вонии вважали, що за 1-2 год. можна розглянути документ, який не читали, то це нагадує або Верховну Раду України часів В.Януковича або монобільшість часів В.Зеленського і є нормою. 

Якщо це мало на меті грунтовність та системність, то цього не відбулося. 

Будемо спостерігати іприймати участь у цьому дійстві далі))) Весело... Чи сумно.  

БАЧЕННЯ

 Вдячний громадському телебаченню за змогу висловити власні думки з приводу вивчення історії у школі. Крапля камінь точить.

ТВОРЕННЯ

 Бери і роби - це гасло, яке комусь видається занадто пафосним, для когось - це порожній звук та декларація, Але для мене - це спосіб піднати щось нове в освітній системі. Завдяки можливості, яку надали участь у конкурсах та інших науково-методичних заходах, мені випала можливість брати участь у командах, які творять модельні програми. Цікавим є те, що це різні навчальні предмети. Інтегрований курс "Здоров'я, безпека і добробут" (5-6 класи та 7-9 класи), інтегрований курс "Історія: Україна і світ" (5-6 класи). Обласний експеримент "Екошкола" дав можливість розробити експериментальну інстегровану навчальну програму "Лікарські рослини" для 8 класу. 

Тому це гасло "Бери і роби" набуває конкретного змісту та допомагає творити матеріали для реалізації Нової української школи. Хоч розумію, що немає меж досконалості та ідеалу. Але проби завжди корисні з огляду на розуміння побудови модельниих навчальних програм і можливостей у них реалізувати і власне бачення, і вимоги Державного стандарту базової середньої освіти. 

Дякую співавторам - це круто. Рухаємося далі.

ЛІТНЯ ШКОЛА МАН УКРАЇНИ У ЗАЛІЩИКАХ

 

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА МАН УКРАЇНИ З ІСТОРІЇ.

 Минулий тиждень, крім літньої школи у Заліщиках, був багатий на інші події. Серед них і участь гімназистів в онлайн Всеукраїнській школі МАН України з історії. Юля Зима, учениця 6 класу, та Антоніна Шевчук, учениця 9 класу, упродовж тижня мали і теоретичні, і практичні заняття з цікавих тем, які стосувалися історії української культури.

Пряма мова Антоніни Шевчук: "Усе чудово. Інформація в принципі була не нова, але цікаво було більше почути про визначних діячів. Формат подання зручний і простий, але не сухий як з підручника, все якраз) (Навпаки, мені було трохи замало інформації через обмеження в часі).

Заняття було дві години (одна година лекція, а друга практичне заняття де ми обговорювали питання і презентували проєкти) + три години на виконання д/з (творчих робіт) (в клас.рум) Було п'ять лекцій:

4. "Звук і рух" українського минулого: історія музичного і театрального мистецтва.

1. Історія культури України: витоки і символи.

2. Культура повсякденного життя: традиції і трансформації.

3. Віддзеркалені в образах: матеріальний вимір культурних пам'яток.

5. Історія української науки: винаходи, постаті, досягнення.

1 було вступом, розповідали про символи і те, що притаманне нашій нації (гарний вступ, як на мене)

2 Розповідали про трансформацію звичок і обрядів, починаючи з палеоліту (цікаво, але трохи затягнуто і фокусувалися не зовсім на тому, що важливе, як на мене)

3 Розповідали про матеріальні пам'ятки (архітектурні) (Ми вчили це з мистецтва, тому більшість я пригадала собі)

4 Розповідали про композиторів, розвиток музики і театру (моя улюблена. Просто люблю про таке слухати, навіть якщо знаю про це)

5 Розповідали конкретно про постаті науки, які внесли свій вклад в її розвиток (Друга улюблена. Точні науки не моє русло, але про важливих людей люблю дізнаватися)

Після останньої лекції нам дали підсумкову самостійну, яка важлива при отриманні сертифікату. (Я склала на 90/100 балів). Також враховуватимуться активність на практичних заняттях, як нас сказали. Хто отримає сертифікат + - повідомлять наступного тижня.

)

ЛІТНЯ ШКОЛА МАН У ЗАЛІЩИКАХ

 Зустріч з Михайлом Васильовичем Сопилюком, істориком, науковцем, краєзнавцем, громадським діячем, заступником директора Заліщицького фахового коледжу імені Євгена Храпливого НУБіП України, надовго запам'ятається юним дослідникам-манівцям. А знання й досвід, які вони отримали під час спілкування й перегляду презентації, служитимуть стимулом для подальшого дослідження минулого свого краю, історичних доленосних подій, про які варто знати, пам'ятати й розповідати нащадкам. 

Михайло Васильович провів для учасників літньої школи цікаву мандрівку Заліщицьким краєм від найдавніших часів і до сьогодення. Він презентував артефакти, які характеризували ту чи іншу епоху. Історик неодноразово підкреслював як географічну унікальність, так і політичне значення розташування Заліщик.

У презентації багато світлин з найдавнішими спорудами міста. Тут і лютеранська (євангелістська) кірха, і греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, і католицький костел святого Станіслава, і будинки садівничо-городничої школи,  а також колишнього польського товариства «Сокіл», Народного (руського) дому – осередку національного життя українців. Зупинився історик і на визначних постатях, які проживали у різний період у Заліщиках. Серед них важливе місце відводилося як останньому королю Речу Посполитої Станіславу Августу Понятовському, який був володарем Заліщик і 1766 року надав їм королівську грамоту на Магдебурзьке право, так і письменнику, директору вчительської утраквістичної семінарії, поету, науковцю Осипу Маковею. Цікавою для слухачів МАН стала розповідь про родину Бруніцьких.

Помандрували картами-артефактами XVII – ХХ ст., на яких зображено Заліщики. Михайло Васильович не оминув трагічних сторінок історії краю, розповів про війни, які охопили містечко у різні періоди. 

Олександра Войчишин, директор гімназії, подякувала Михайлу Васильовичу Сопилюку за надзвичайно цікаву й пізнавальну презентацію та побажала автору подальших творчих злетів.  

ЛІТНЯ ШКОЛА МАН УКРАЇНИ У ЗАЛІЩИКАХ. ДЕНЬ 2.

 Літня школа слухачів Тернопільського обласного відділення МАН України, яка розпочала роботу на базі Заліщицької державної гімназії, що є її базовим закладом, набирає обертів. Не зважаючи на те, що профільними навчальними дисциплінами у літній школі є фізика, математика, біологія, екологія, географія, цікавинками своєрідними родзинками стала мандрівка містом та мальовничими стежками Дністровського каньйону.

18 липня викладач історії України В.Дяків, директор Заліщицької державної гімназії О.Войчишин провели для слухачів, куди входили гімназисти, під керівництвом заступника директора С.Штуки, методистів О.Королішин, О.Андрусишин екскурсію містом. Під час мандрівки діти ознайомилися з цікавими фактами з історії міста, починаючи з давнього минулого - і до сучасності. Оглянули архітектурні пам’ятки другої половини XVIII – початку ХХ ст., пам’ятники та пам’ятні дошки, приурочені визначним постатям, які проживали або перебували у мальовничих Заліщиках. Місто було поліетнічним. У ньому проживали українська, єврейська, польська громади, маючи свої культурні особливості, дотримуючись релігійних традицій своїх предків.

А після екскурсії містом стежкою-серпантином піднялися на вершину високого правого берега Дністровського каньйону на оглядовий майданчик, де отримали задоволення, дивлячись на меандр, у якому розташувалися Заліщики з прилеглими селами. По дорозі ознайомилися з флорою та фауною, геологічними відкладами силурського, девонського, юрського періодів, де переважають гіпси, вапняки, мергель. Продовжуючи маршрут, оглянули сакральні пам’ятки XVIII ст. – капличка, церква Івана Хрестителя, грот, у якому проживав монах-відлюдник, освіжилися цілющою водою зі святого джерела.

Задоволені повернулися до стін гімназії, яка на два тижні стала осередком науки і другим домом, і продовжували шлях країною Науки.