День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

 

19 травня 2022 року учні 1(5)-Б гімназійного класу Заліщицької державної гімназії м  Заліщики Тернопільської области під керівництвом учителя основ здоров’я та історії заслуженого вчителя України Василя Дяківа в онлайн-форматі долучилися до Всеукраїнського уроку, присвяченого Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу та ініційованого Amnesty International разом із Представництвом Президента України в АР Крим. 

Гімназисти ознайомилися з трагедіями кримськотатарського народу у ХХ – початку ХХІ ст. Висловили своє ставлення з приводу насильства радянської та російської влад над кримськими татарами.

Протягом уроку учні дізналися значення термінів «корінні народи», «депортація», «окупація», «анексія», «колаборанти» та ознайомилися з подіями 1944 року в історії кримськотатарського народу, під час яких майже 200 тисяч людей втратили свій дім, а ще тисячі – загинули. Були проведені історичні паралелі з 2014 роком, коли відбулася окупація російськими військами Кримського півострову, та з 2022 роком, нашим сьогоденням, коли, на жаль,  вже протягом 3-х місяців триває повномасштабна агресія Росії проти України.  Згадали відомих постатей кримськотатарського народу, які своєю діяльністю боролися та боряться проти поневолення, насильства, геноциду, який творить та творила російська окупаційна влада.

Учні висловили віру в перемогу України над російськими окупантами і повернення усіх окупованих територій, у тому числі і Криму. І у єдиній Україні кримські татари будуть і далі розвиватися, творити добрі справи для розвитку держави, жити у співдружности, партнерстві та злагоді з усіма іншими народами, що населяють нашу державу. А усі, хто чинив і чинить насильство над кримськими татарами, їх дискримінує, понесуть суворе та справедливе покарання, щоб застерегти інших від жорстокости та насильства не тільки над кримськими татарами, але й усією українською нацією, до складу якої вони входять. Пам’ять про трагічні сторінки історії кримських татар у ХХ столітті у часи тоталітарного режиму СРСР буде зберігатися у наших добрих справах, молитвах, підтримці тих, хто цього потребує.

ОСВІТА... ІМІТАЦІЯ.

 Ми живемо у світі ілюзій. Ілюзії оточують нас у різний спосіб. Для когось, і це найбільш очевидно, гаджетоманія, коли людина живе у своєму створеному віртуальному світі і не хоче звідси вибиратися у реальне життя. 

Але сьогодні про те, що є трагедією і болем, що визначає майбутнє і несе загрози. Про освіченість чи про освіту. Звичайно, у мирний час освіта теж була наповнена імітацією. Імітацією високих балів у закладах середньої освіти, імітацією надання студентам вищої освіти укранської якости, імітацією бурхливої діяльности, відображеної у тих же соціальних мережах, але яка не мала ніякого внутрішнього змістового (когнітивного) чи ціннісного (аксологічного). Але мирний час нівелював усе це за принципом "якось воно буде". І як не згадати тут славного Остапа Вишню з чухраїнцями. 

Війна, як і скрізь, загострила кризи. В освіті також... Війна - це випробування людини на міцність, на її розуміння важливости освіти, мотивацію і на перспективу. Можна дискутувати щодо рівня усвідомлення дітьми своїх вчинків, можна шукати виправдання складностям воєнного часу, можна говорити про багато що, заговорюючи. Але факт залищається фактом. Близько 30-50% учнів (хоч відсотки умовні) докладають зусиль і навіть надзусиль, щоб вчитися, долаючи такі ж, якщо ж не складніші психологічні травми. Хоч ми не маємо досліджень щодо рівня тривожности в українських  дітей у війну. Зараз період, коли "хороші часи народжують слабких людей" і матимемо на виході: "Слабкі люди створюють важкі часи". 

«Важкі часи народжують сильних людей. Сильні люди створюють хороші часи. Хороші часи народжують слабких людей. Слабкі люди створюють важкі часи». (Платон, "Республіка") Garmonya: https://garmonya.in.ua/5-osoblyvostej-sylnyh-duhom-lyudej

Ми, українці, маємо в політиці підтвердження цієї парадигми. Тепер на черзі освіта. Якщо дитина не хоче вчитися у закладі освіти - школі, бо їй це не потрібно. Хоч дитина не знає, а що їй потрібно взагалі. То наступне питання: "Навіщо дитині здобувати вищу освіту, якщо дитина не хоче вчитися. Отже, їй не потрібна і вища освіта". Навіщо мучитись батькам, платячи за навчання, навіщо дитині продовжувати імітувати бурхливе навчання, вішаючи часто лапшу на вуха батькам, як важко (або легко) вчитися. 

Ми, ні суспільство, ні держава, не творять середовище, щоб викорінити імітацію, як процес словоблудства та прикриття своєї нездатности, неспроможности. Ми міліємо, ми стаємо байдужими до свого розвитку, ми стаємо циніками, які не свідомо свідомі, що життя - це імітація. Тому імітацією більше, імітацією менше - від цього нічого не змінюється в принципі. Звичайно, до узагальнень необхідно ставитися досить обережно. 

Але... Боляче стає тоді, коли в такій імітаційній хвилі є дитина, яка живе, працює наполегливо, усвідомлено та відповідально. Це трагедія для неї, адже імітація - це завжди крок до  її стигматизації середовищем, до уподібнення кожного по природі своїй саме у такий спосіб...  Маленькі "смітики" з "Матриці" чекають на кожного з нас. 

Заставляти дитину, особливо дитину цього покоління, дарма, як казав Панько з "Наталки Полтавки".

Зацікавлювати та мотивувати - це досить хайповий підхід. Адже він діє на короткий проміжок часу.

Демонструвати приклади досягнення - це розрив свідомости для сучасного покоління, адже часто такі приклади сприймаються у такому середовищі, як повний "відстій"... Так, дитина нищить саму себе, не усвідомлюючи цього.  Навіщо дитині атестат, коли вона не хоче вчитися, навіщо дитині потурати, батьки в цілому не несуть відповідальність за такий підхід власних дітей? Питання, які не мають ні однозначної відповіді, ні відповіді, як такої... Так, ми можемо говорити про тяжкі часи. Так, варто розуміти місце та можливість навчатися дитині у ньому. Так, існує загрозу смерти та небезпеки. Але тільки сильні люди можуть будувати сильну Україну.  Але найстрашніше відбуватиметься тоді, коли воїни-захисники будуть імітувати оборону держави. Такого ніколи не буде, бо це високо вмотивовані люди, патріоти, свідомі виконання свого обов'язку перед суспільством та державою. Оте "свідомі виконання свого обов'язку", повинне, необхідне для всіх, хто живе в Україні, не залежно від віку та місця перебування. Адже, коли один будує державу, а інший її свідомо чи не свідомо руйнує, не виконуючи своїх обов'язків, то, що з такою державою трапиться? І діти не виняток! НЕ ВИНЯТОК. Бо привчившись до імітації, вони у дорослому житті будуть не будувати державу, а імітувати її будівництво... Думаймо... 

ТИЖДЕНЬ.... ЖИТТЯ ТРИВАЄ.

 Шалені життєві ритми завжди сприймаються двояко. З однієї сторони - це наснага, драйв, прогрес і надія. З іншої - це втома, фізичне та психічне виснаження, коли видається, що ти на останньому диханні. І завтра вже не зможеш зробити те, що запланував. Але приходить новий день і оте "мусиш", яке гложе і не дає спокою, заставляє підніматися і, сціпивши зуби, робити. Правда, все це відбивається на здоров'ї. Але всі ми ходимо під Богом, і поки живемо, доти повинні працювати. 

Тиждень був напруженим. Тиждень - умовний термін. Отож, поїхали. 

Двічі виступав перед педагогами, які у 5 класі наступного 2022-2023 н.р. будуть викладати новий інтегрований курс "Здоров'я. Добробут. Безпека". Спочатку нашої Заліщицької ОТГ, а потім і области. Просувати освітній продукт, до творення якого приклався, завжди приємно, але й відповідально. Зараз, у воєнний час, коли все не визначено і у підвішеному стані, прогнозувати все складно. Тому є на сайті "Світич" наш  підручник -завантажуємо і працюємо. Додаткові матеріали обговорюємо та плануємо, наскільки це можливо у час війни. Окрема подяка Турчин Ользі Василівні, методисту ТОКІППО, яка організувала таку зустріч. Завжди приємно співпрацювати з професіоналом. 

Довга дорога в дюнах... Старше покоління знає таку назву фільму. Це стосується трарадиційного проведення ІІ обласного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). Але цього року він відбувається в онлайн-форматі і складається з чотирьох етапів: інтелектуальна гра-вікторина «Відун», де були завдання з історії українського війська, «Топографічна підготовка», «Рятувальник», «Фізична підготовка». На їх проведення відводиться майже три тижні – з 11 травня до 27 травня 2022 року.

Заліщицька державна гімназія представлена командою «Шалені бджоли» (керівники В. Дяків, Б.Безушко), куди входять учні 5-7 класів. Передувала участі команди у змаганнях ретельна підготовка. У середу, 11 травня, відбувся перший етап – інтелектуальна гра-вікторина «Відун». Команда гімназії гідно представила заклад освіти, Учасники правильно відповіли на переважну більшість питань. Їх було 25, а на виконання відводилося 22 хв. Цікаві питання стосувалися історії козацького війська, сучасних національно-визвольних рухів ХХ ст. та початку ХХІ ст. У вівторок, 17 травня, відбувся другий «Топографічна підготовка». Попереду - ще два. Захід потрібний та цікавий, тому побажаймо організаторам елементарної мудрости та розуміння ситуації під час підготовки робочих документів. А так - все ок!

Наступне дійство участь у вебінарі про війну. Взяв участь у першому міжнародному семінарі із циклу «Історики та війна. Переосмислення майбутнього», доповідач – проф. Маргарет МакМіллан (модератор – Ярослав Грицак). Тема розмови: сучасна війна в Україні - як вона може змінити Україну і світ. Маргарет МакМіллан є світової слави історикинею, професором Оксфорду та Торонтонського університету і, до слова, правнучкою Ллойда Джорджа. Вона є автором декількох книжок з історії війни, зокрема синтези "War: how conflict shaped us". Ця книжка постала на основі "Рейт лекцій", які вона у 2015 році даваля для БіБіСІ. Хоч у мене склалося суб'єктивне враження про те, що поки що вимір та суб'єктність України є більшою проблемою для світу, аніж йому того хотілося. І саме українському політикуму потрібно вирішувати про рівень політичної та міжнародної суб'єктности нашої держави, адже суб'єктність - це не тільки для нас, але й від нас. Це відповідальність і ще раз відповідальність. Світові держави будуть цьому опиратися у найнеймовірніші способи, щоб не допустит до тих "25%" держав "обраних". Але цікаво і повчально. Хоч, на жаль, мої питання були проігноровані.

Далі, довна дорога в дюнах -2 . Це, прямо таки серіал. Але друга дорога стосується "формувального етапу реалізації експерименту регіонального рівня ЕКОшкола"((( Третій рік йде експеримент. Тяжкі наші трафунки, як кажуть старі люди... І річ не в тому, що ми не працюємо у цьому напрямку, а річ в тому, що нас використовують по повній програмі. Це про всі заклади, які беруть участь у цьому екперименті, адже, крім заходів, від нас прагнутиь отримати наукові речі: узагальнення, аналіз, ідеї... Але це повинні генерувати науковці чи "науковці" ТОКІППО. Їх завдання не тільки зібрати, але й науково обгрунтувати. Знову написали звіт.19 травня буде чергова зустріч. Побачимо, що буде далі))) чи ((( 

Болюче, що ми, як ті, що експериментують, нічого з того не маємо, не в сенсі користі для закладу, а в сенсі користі для себе. Час, зусилля і в цілому ресурс витрачаємо. А заради чого? Питання, яке третій рік- без відповіді. 

Потім - ще цікавіше. І прикольніше. Залучений до ініціативної групи по розробці "концепції шкільної освіти". Дякую друзям, а це Роман Пастушенко, Мар'ян Мудрий, Олена Аркуша, Леся Хлипавка, за довіру. Працюємо далі. Як казала одна з бюрократів, якщо вам треба концепцію, то пишіть. Правда, тепер інший бюрократ, каже, що концепція треба. 

15 травня 2022 вдалося надіслати роботу на Всеукраїнський конкурс "Радянське минуле. (Пере)осмислення історії". Застрибнути в останній вагон. Андрій Ферт, координатор проєкту повідомив, що результати роботи будуть за місяць. Чекатимемо...

І чергова дорога в дюнах. Це вже третя. Стосується подальшої співпраці з видавництвом "Світич" щодо матеріалів курсу "Здоров'я. Добробут. Безпека" для 5 класів та в перспективі для 6-х класів. Обговорення було складним. У період війни - все непросто. Далі буде... Але, що - побачимо)))

А ще була зустріч з класною командою "Освіторії", яка розробляє програму курсів підвищення кваліфікації для креативних сучасних директорів. Теж був обмін думками, пропозиції... Радість онлайн-зустрічі. 

А ще волонтерство. Співпраця з ГО "Смарт Освіта". Підготовка абітурієнтів для складання НПТ-2022. Теж треба приділити час... 

Ще перемога (ІІ місце, Добвуш Марія, учениця 5(9)-Б класу) у Міжнародному конкурсі українознавства, організованому інститутом українознавства. 

Напевне все? Хоч напевне - ні. Адже, це тільки вершина айсберга, а скільки зусиль та часу - ресурсу витрачаєш до підготовок, до розробки ідей, до всього іншого, яке потім може виявитись непотрібним, не на часі, не таким. Але в цьому і сіль життя. 

«ШКІЛЬНІ РОКИ. У ПОШУКАХ (НЕ)РАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТИ»

РЕФЛЕКСІЯ.

 Йде 78 день війни. Для нас, українців, уже 78, а для світу. А світ у своєму багатоголоссі говорить різними мовами цінностей. На зустрічі з О.Шольцем новий старий Президент Франції Е.Макрон розпочинає плести інтриги стосовно членства України в Європейському Союзі.

Західноєвропейські політики економічно сильних держав - гравців світового масштабу такими діями вперто і наполегливо продукують ідею "здачі України" у "пазурі рф". Що це є і чому це відбувається? Питання багатогранне і кожен аргумент стосовно членства України у ЄС та НАТО має право на існування. Починаючи від психотравм, які отримала кожна нація - і німецька, і французька після знайомства з "російськими асвабадітелями". Коли їх суспільства познайомилися уповні з "культурою загарбників" - насильствами, репресіями, гвалтуваннями. Але польське суспільство, отримавши не менше, якщо не більше насильства від рф, консолідуються і адекватно сприймають геополітичні наміри рф стосовно просування "русского міра". 

Теза друга. Тут невіра в Україну. Все-таки Україна здасться і однаково перейде під вплив "русского міра". Що є глибоко помилковим та цинічним поглядом на Україну.

Теза третя. Історична дипломатична традиція періоду Української національно-демократичної революції 1917 -1921 років, коли Франція бачила "єдину та неподільну рф" без "різних дрібних держав". І тому активно допомагала білогвардійському рухові, нехтуючи правом української нації на самовизначення. Ідеї, яку проголошували і Президент США В. Вільсон, і лідер більшовиків росії В.Лєнін. Тобто французькі політики залишилися жити підходами початку ХХ ст. - сторічної давнини. І в цьому вони схожі з політикою пнх* щодо нав'язливої ідеї відновлення "безмежного русского міра" у межах, які він сам собі уявив. 

Теза четверта і п'ята. Чисто "шкурна". Вибори минули. Війна російсько-українська продовжується. На риториці "допомоги Україні" таки переміг М.Ле Пен. І достатньо... Адже не цінности європейські є визначальними, а власні національні. Адже будь-які економічні санкції теж приведуть до зниження рівня добробуту французів. А жити на дешевому рашинському газі - це так добре і зручно, і виходити з меж комфорту не потрібно... 

Теза шоста. Сильні граців ЄС: і Німеччина, і Франція ні не побоюються, а бояться України. Адже це не Сербія, Хорватія чи інші маленькі держави, які не впливають на великі геополітичні рішення великих європейських держав. Україна доводить свою суб'єктність зі зброєю в руках, боронячи європейські цінності і виборюючи право на існування. І ця суб'єктність дуже не подобається великим державам ЄС, адже треба переформатовувати підходи щодо вирішення світових викликів сучасности. Змінювати політичне мислення відповідно до швидкоплинного світу. 

Українцям, кожному з нас, треба усвідомити реальність. Так, від європейського вибору України ні в якому разі не потрібно відмовлятися і ми точно не будемо відмовлятися. Утверджувати його  силою зброї та єдности нації, успішним економічним баченням крізь призму "плана відбудови України", але бути реалістами. Наше покоління не побачить нашого членства в ЄС і в НАТО. Звичайно, можливо це передчасний висновок, можливо все зміниться, як і трапляється у світовій політиці. Але... Не зачаровуємося, щоб потім не розчаровуватись. Найсильніші друзі - США та Велика Британія - не є членами ЄС, а це означає, що їх тези щодо членства України в ЄС та НАТО - це чергові декларації, які не можна напряму реалізувати України. Допомога на політичному рівні безсумніву від цих держав є, але вон не мають голосу в ЄС. Так, наші парнери - Польща, країни Балтії.... І... А далі - це своєрідне "політичне кон'юнктурне  болото", яке не має чіткої позиції щодо нашої української не перспективи, а реальности. Дипломатична битва за наш статус "кандидата в ЄС" ще поереду. Як і процес вступу Швеції та Фінляндії в НАТО. Це процеси рівнозначні...  І дзвіночки, які пролунали три тижні від прем'єра Австрії, що не потрібно поспішати з прийомом України в ЄС, тепер відгукуються дзвоном більшої політичної ваги в ЄС - Франції. А це уже формування певної політичної какофонії і на це потрібно жорстко реагувати МЗС України та Президенту  України. 

ВСЕ ЩЕ ПОПЕРЕДУ.... 

ТИЖНІ...

 Швидкість наближення кінця навчального року стрімко зростає! Як завжди, але в інших обставинах це було б з відчуттям полегшення. Сьогодні у війну  - це звичайно, зусилля та над зусилля, адже робота - це те, що вкладаємо у дітей. Це те, що робить нашу націю сильнішою! Це те, що творить майбутнє вже сьогодні. 

Стартували активно у співпраці з тимчасово переміщеними особами. Серед фейєрії заходів і онлайн-екскурсія, яку провів у стінах актової зали Заліщицької гімназії. Цікаво змістовно для тих, хто пережив непрості часи і змушений був покинути рідні домівки під загрозою смерти. Тут і історичні, і мистецькі, і економічні аспекти Заліщанщини. Потім ці дані тимчасово переміщені особи будуть активно використовувати у спілкуванні з екскурсоводами. Але, напевне, цікаве неформальне спілкування є більш ефективним, коли на свіжому повітрі можна дізнатися більше один про одного. 

Попереду чергові заходи з тимчасово переміщеними особами, присвячені історично-філологічному напрямку. "Вчимо українську! Говоримо українською!"

У суботу, але 1 травня, було чергове зібрання вчителів історії, які викладають у науково-педагогічному проєкті "Інтелект України". Складнощі війни загострили проблеми, але й дали модливість самостійно вирішувати виклики, які постали для кожного. 

3 та 4 травня ДСЯО в Тернопільській області провели онлайн зустрічі з експертами, які пройшли навчання і брали участь у інституційному авдиті шкіл. Було трохи незвично чути про оптимістичні речі, які виявлялися під час авдиту шкіл. Хоч безумовно про недоліки теж велася мова, але вкотре пересвідчуєшся, що системного моніторингу середньої освіти у нас таки немає. Зрештою є установи, які щось роблять, щось досліджують, щось пропонують. Але відсутня  між ними ефективна комунікація, відсутнє розуміння, що кому і як робити. Є чергові заклики, є декларації, але вони так і залишаються деклараціями. На жаль. Як і сам захід, були спікери, але не було обговорення. Так, як на онлайн уроках: є монолог, але немає діалогу. 

Єдиним позитивом був аналіз пропозицій наданих експертами для зміни у правилах організації та проведення інституційного авдиту. 

Упродовж двох тижнів у 2-4 гімназійних класах були проведені уроки на тему "Уроки Чорнобиля" присвячені Дню катастрофи на Чорнобильській АЕС. Учні мали змогу не тільки подивитися відео, їх проаналізувати, з'ясувати, які ж уроки необхідно провести людству, щоб  не допустити повторення. Гімназисти виконували завдання на платформі Падлет. 

30 квітня команда гімназистів взяла участь в онлайн грі "Відун", де мали змогу перевірити свої знання з козацького періоду. 

Ведемо підготовку до обласного етапу національно-патріотичної гри "Соколи", який відбуватиметься упродовж 2,5 тижнів. Продовження далі буде.... 

 

ГОТУЄМОСЯ.

 https://vseosvita.ua/private/test-flash/828509-8a0a?id_user=150838