ВІЙНА І ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА

У російсько-українській війні новітнього часу відображається два діаметрально протилежні підходи: цивілізаційний та варварський. 

Світ після Другої світової війни домовився про правила ведення війни - Женевські конфенції про захист жертв війни, 1949 року з протоколами 1977 та 2005 років. Документ гарантує безпеку цивільного населення під час військового конфлікту, як і обумовлює поведінку військових під час ведення бойових дій. Це те, що є  на папері. 

16 жовтня 2019 року президент рф пнх* підписав федеральний закон про відкликання ратифікації додаткового протоколу до Женевської конвенції щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Законом відкликається заява, яка була зроблена СРСР при ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), прийнятого в Женеві 8 червня 1977 року. Варвари не розуміють норм правових документів людства, вони взагалі ігнорують їх у підлий, огидний спосіб, демонструючи зневагу до війни з правила, а утверджуючи у своєму хворому розумінні війну як засіб знищення. Це юридичний аспект. 

Є ще моральний. Варвар не має цінностей - це аксіома. Він знає тільки силу та насильство для реалізації своєї мети. І тут мені на думку спадає протистояння світу цивілізації та світу варварів наприкінці тисячоліття до нашої ери - початку першого тисячоліття нашої ери. Коли варвари нищили римську (античну) цивілізацію, чинячи вбивства, грабежі, насильство, захоплюючи території, створюючи, опираючись на силу, варварські королівства.

Це у Східній Європі орди аварів, хозарів, печенігів, половців, монголів... Усі вони з люттю нищили те, що не піддавалося розумінню їх свідомості: політичні структури, культуру, населення, досягаючи величі на крові. рф є прямою спадкоємицею отої незагнузданої, примітивної, культури варварів, яка знайшла своє відображення у найпотворнішій формі насильства у ХХІ столітті. і саме в російсько-українській війні. І не важливо у яку форму політичного режиму вона одягалася починаючи ще з ХІV  століття: чи то царем, чи "окультуреним онімеччиним імператором", чи більшовицьким вождем, чи "нацистсько" збоченим "лідером сучасних росіян". Насильство чи Андрія Боголюбського у 1169 році, чи столітня війна з Литвою у ХVI-XVII століттях, а перед тим знищення Рязанського, Псковського, Новгородського князівств, насильство над Гетьманщиною, потім Запорозькою Січчю, потім удар по Українській національно-демократичній революції, потім голоди та Голодомор, потім "випалена земля", ГУТаб, потім насильство 1940-1950-х років над учасниками, і не тільки, українського національно-визвольного руху...  Все це один ланцюжок в реалізації ідеї "велікого русского міра".

І в цьому випадку, а саме сьогодні я говорив про Міжнародне гуманітарне право на уроці громадянської освіти, є дисонанс. Коли я, як вчитель говорю, що є правила війни, а реальність, яка в нашій державі, засвідчує, що ніяких правил війни для варварів немає! І болючим стає те, що демократичні держави не мають готового, сформованого механізму протидії варварам - східної орди, бо мали варвара за рівного - це у політиці, і стали відварвара залежними - це в економіці. 

Звичайно, цивілізований світ досить легко і відносно солідарно може накладати санкції на Іран, Північній Кореї, Кубі, вирішувати питання в Іраці, тобто у тих державах, де розвиток і розуміння демократії вирішується часто на простому клановому рівні: хто сильніший, той і демократ. Зрештою, так вирішує свої питання та задовольняє свої амбіції і рф. Але ... Маленьке застереження: рф посадила на газову голку економіки країн західної демократії, має ядерну зброю і витрачає шаленні кошти на інформаційну війну. 

Ментально та концептуально західна демократія проголошує просування своїх цінностей для тих, у кого вони "не працюють".... А в нас, в Україні, - демократичні цінности закладені генетично та історично. Вони в нас працюють, але частина країн західної демократії вперто цього не зауважує. Звичайно, ми повинні були "40 років ходити пустелею", що прийти до "землі обітованої", коли суспільство, нарешті, усвідомило, що альтернативи ЄС та НАТО немає. Час втрачено, вікно можливостей теж. І тепер ми однаково прийдемо до цілі. Тільки заплатити доведеться набагато більшу ціну, за загравання наших українських політиків перед тодішнім суспільством, тому що вони були такими ж смертними політиками, як сучасні шольц, орбан, вучич, макрон - а не державниками з візією майбутнього. 

По-друге, та ж частина держав перебувають у полоні власних ілюзій, часто пов'язаних не стільки з глобальним баченням та розумінням, скільки з політичною кон'юнктурою, яка найчастіше відображається у рейтингах чи результатах виборів. Тобто політики є слабкими політиками, а не державниками.   

По-третє, про це не говорять, але це, як кажуть, за замовчуванням: Україна, вступивши в ЄС чи НАТО, стане в силу і політичних традицій, і економічних, і військових не тільки оптимальним партнером, але й сильним конкурентом. І саме великі держави - Німеччина, Франція, Італія, або ті, які підпадають під вплив рф - Угорщина, Сербія - роблять все для стримування нашиї європейських прагнень. Вони є чітко національно та державноцентричні, а тому наполегливо "висловлюють глибоку стурбованість", користуються бюрократичною казуїстикою, бояться вийти з теплої ванни політичного комфорту і "догоджають пнх*". "Політика стримування - "умиротворення агресора" 1930-х  років у сучасний період набрала інших форм - "висловлюємо стурбованість, закликаємо, висловлюємо занепокоєння тощо". 

Хоч чітко і зрозуміло: цивілізований світ з варваром не може вести рівноцінний діалог. Тому що варвар не розуміє, що від нього хочуть. Він має свою злочинну, агресивну, маніпулятивну логіку, і тому переговори - це тільки відтягування чи затягування процесу для того, щоб зібрати в чергове орду, для того, щоб пропагандисти в чергове закликали населення - росіян допомогти володарю боротися проти "натівський чи нацистських проявів на їх "життєвому просторі". Імперія рф повинна розпадеться і це зробить Україна. Тільки міцна армія та постійна консолідація нації при підтримці світової спільноти допоможуть у боротьбі проти орди росіян. 

Але, звичайно, за підтримки країн антипнх* коаліції. Смерть ворогам! Слава Україні!

ВІЙНА ТА ОСВІТА

 Позиція перша щодо принципів ректорів щодо вступу. Більшість з них не усвідомлює категорію "війна", а просуває категорію "студент". Їх парадигма, на жаль, незмінна. Друга, пошук оптимального співвідношення якости та мотивованости абітурієнта і тривалости навчання: рік підготовчих курсів, потім ЗНО і потім три роки бакалаврату. Європейський підхід. Але тут з'яляється декілька викликів. Перший перебудова самої системи з 4-річного на трирічний бакалаврат. Хто за це відповідає? Виш, який має автономію. Чи буде він він переходити на такий формат? Питання відкрите. Друге, що варто теж зрозуміти, якщо дитина проходить підготовчий курс - "нульовку" і складає ЗНО, то чи має він право за його результатами вступити до іншого вишу на таку ж чи суміжну спеціалььність? І тут ми будемо наштовхуватися на велику кількість вишів в УКраїні. Варто говорити про природний відбір у роки війни. Хто дає якісну вищу освіту, той виживе, хто не дає, той закривається. Третє, скажіть, коли виш знаходиться у місті, яке обстрілюється, то чи батьки та й самі потенційні абітурієнти захочуть у ньому вчитися? НАвіть, якщо це умовно юридична академії ім. Я.Мудрого у Харкові чи Києво-Могилянська академія у Києві. Тому, на мій погляд, варто говорити про те, де будуть розміщуватися адміністративні підрозділи вишу, якщо ... . Так, як з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей, коли українські виші переїхали в інші українські міста. Звичайно, можна популістськи, зробити "співбесіду" зарахувати всіх, хто подасть документи, на перший курс, але який спеціаліст буде через чотири роки? Це буде окозамилювання і в чергове дотримання формального, але відсутність якісного. Підготовчі курси мають ще один плюс, коли абітурієнт готується складає ЗНО і за результатами відповідно до рейтингу вступає на перший курс. А ті, що не пройшли, мають можливість або вступати за рахунок фізичних чи юридичних осіб, або подавати документи з результатами в інші виші.. Зрештою, маємо проблему, яка не дасть цього зробити. Дивіться початок посту. Жоден на сьогодні з ректорів не виступає генератором ідей, а чекає, що МОН УКраїни зробить все за виш. А потім може і нарікати, на такі умови... Патерналізм - то є совкова традиція і поки що в освіті її неможливо здолати... І який виш стане піонером у переході на трирічний бакалаврат? І нам в ідеалі потрібно для України, щоб кожен мав диплом про вищу освіту? Неякісний, але диплом...

В ідеалі варто говорити про пакет нормативно-правової бази: вступ та освітній процес вишу. Що я маю на увазі? Приблизно, як під час пандемії: зелена, помаранчева та червона зони. Тобто три варіанти і для абітурієнтів, і вишу і для системи в цілому. Але наскільки чиновники МОН зможуть спробувати розробити такі документи? Питання відкрите.

2017 - 2022 РОКИ ПІДСУМКИ.

 Атестація педагогічних працівників - це ще раз повернутися до того, що зроблено чи не зроблено упродовж п'яти років педагогічної діяльности. Тому, щоб не забути і пам'ятати фіксую те, що зроблено упродовж 2017 - 2022 років. Звичайно, пандемія та війна обмежила педагогічною діяльність, але відкрила нові можливости. 

Звіт про педагогічну діяльність вчителя вищої кваліфікаціної категорії, вчителя-методиста, заслуженого вчителя України у міжатестаційний період

НЕПРОСТІ ВІДПОВІДІ НА НЕПРОСТІ ПИТАННЯ

22 день активної фази російсько-української війни. 22 день українська нація бореться з "наймогутнішою армією" світу, яка вміє воювати тільки за рахунок чисельности. Тимчасово окуповані армією рф території незалежної України збільшуються. Перемовини української делегації з делегацією агресора поступово "просуваються". Але є аксіоми, які є ключовими для розуміння, що відбувається у контексті російсько-української війни. 

Перша, Україна для росії є і залишається "недодержавою", яка не має права існувати. І рф буде докладати зусилля для знищення незалежности України. 

Друга, будь-які документи, які підписані Україною та росією, будуть фіксувати перемир'я, а не мир, що автоматично стане підготовкою рф для нової війни з Україною. "не може бути в уяві рф двох країн - рф та України. Війна з Україною - це початок реалізації проєкту "русского міра" по "збиранню "ісконно русскіх земель". Безпеку буде мати та держава, яка знаходиться під ядерною парасолькою...." - ці тези, які висловлює Віталій Портников, є очевидними. А перспектива - подальша окупація та нищення України рф. 

Немає жодного історичного прикладу, коли російські війська, які увійшли на якісь території (читай "окупували території"), САМОСТІЙНО ЇХ ПОКИНУЛИ як виконання умов підписаного договору. Орда - війська рф і є орда - не мають достатньо сил, щоби захопити всію Україну. Тому після невдалих спроб політично, економічно підкорити Україну через різні проєкти, рф застосувала військову силу. Але її чисельність недостатня для реалізації амбітного проєкту, а супротив всієї української нації і Збройних Сил України є настільки активними та успішними, що пнх* потрібно перемир'я, для оргнанізації другої війни. 

Гібридність російсько-української війни полягає у тому, що "рф дипломатія" пропонує на перемовинах такі умови, що прийняття їх українською стороною означає втрату суверенітету чи неможливости його захисту...

По-друге, використання за взірцем нацистів "механізму салямі" - поступового поглинання території незалежної держави - України, створення та підтримання напруги воєнними злочинами проти цивільного  населення та інфраструктури. Це дає змогу говорити про те, що єдиним шляхом збереження незалежности держави Україна є знищення рф і найперше путінського режиму. В іншому разі - будуть наступні російсько-українські війни.

Що може допомогти Збройним Силам України та всім захисникам це реалізувати?

Подальші санкції проти рф, які змусять олігархів змінити (замінити) пнх* на іншу політичну фігуру. Але для цього необхідний час, щоб олігархи усвідомили цю необхідність.

Друге, вплив санкцій на соцільний добробут населення, яке з часом не буде мати що їсти і будуть або гуманітарні катастрофи, або головдні бунти, або те й інше разом взяте...

Третє, це боротьба ЗСУ та захисників України проти окупанта-агресора, бо тільки дії  України засвідчуватимуть нашу силу і це сприятиме подільшій підтримці світової спільноти. 

Але документ, який готуєть сторони, буде перемир'ям і загроза рф не зникне. Вона набуде диких варварських форм, коли на лівобережній Україні, Слобожанщині, Новгород-Сіверщині, Донбасі, Таврії будуть анклави окуповні агресором, де буде тотальний терор місцевого населення, а навколо будуть українські території з українською владою, але, які будуть постійно піддаватися нападам рф агресорів з анклавів. 

 

РЕФЛЕКСІЯ

 Війна розділила життя на до і після. Це своєрідний водорозділ, який визначає справжні цінности, невизначеність сьогодення та нове майбутнє. Як і під час пандемії позиція "так, як раніше, вже не  буде" є актуальною... Не буде життя тих міст, які були до війни, не буде того мирного життя зі своїми клопотами, турботами, планами... Бо перемога, а вона на нашому боці, зусиллями всієї нації, Збройних Сил України, територіальної оборони, творить нову Україну. Україну, де воля і свобода - це цінність не однієї чи багатьох людей, це цінність всієї нації. Україну, де не буде місця "малоросам", представникам "руського міра", де цінністю найвищою буде людське життя та мова, ЗСУ та Церква. Це буде... Вона народжується в муках кривавої боротьби за життя та цінности, Вона долає труднощі і час, Вона закликає до нового світоустрою. І це буде. Молитва, Час, спільні зусилля чи надзусилля кожного - це ключі нашої перемоги. 

З нами Бог та Правда. 

ЯРОСЛАВ ГРИЦАК: «Війна і ми: ілюзії та реалії»

 

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА. БИТВА ЗА ЦІННОСТІ ТА БИТВА ЦІННОСТЕЙ

Росія ворог-агресор! Росія - це той монстр, який впродовж століть прагне утвердити свою зверхність і "доставити свої цінності - рабства та покори" всім, хто живе у межах її досяжности. При чому це робить у найбільш цинічний, найбільш жорстокий, найбільш підлий спосіб. По-імперськи, використовуючи принцип "розділяй та володарюй".

Росія живе ілюзіями, ілюзіями минулого. Хоч світ і далі розвивається та глобалізується, прагне розв'язувати у різний спосіб глобальні питання, але це ніяким чином не впливає на візію "руского  міра" і в агонії її реалізує у лицемірний, жорстокий, підлий спосіб. 

Не досягнувши завдання "бліцкрігу", завдяки консолідації українського суспільства, мужности та добрести, чести та геройства Збройних Сил України, територіальної самооборони, підрозділів Національної гвардії, Національної поліції, Служби Безпеки України, ворог розпочав ганебну, страшну практику руйнування цивільної інфраструктури - лікарень, шкіл, підприємств, які забезпечують нормальне функціонування населених пунктів, житлових районів, аеродромів, мародерства, вбивства мирних наших цивільних громадян, нищення пам'яток культури.  

Завдяки українській владі, всім небайдужим громадянам планети Земля ми, українці, відчуваємо вагому підтримку, яка допомагає вистояти, перемагати у складні часи. Ми, громадяни України,  вдячні кожному, хто небайдужий до нашої трагедії та катастрофи. Ми діємо спільно, молимося спільно, боремося і підтримуємо один одного. Ми - нація переможців, тих, хто протистоїть злу та насильству, тих, хто вірою та силою вбиває у домовину ворога цвяхи нашої сьогоднішньої та майбутньої перемоги над ворогом. І постійно закликаємо світову спільноту і надалі гуртуватися разом з нами і підтримувати у складний час у різний спосіб. 

Ми - вільна нація, на вільній землі! Ми обороняємо та захищаємо нашу державу! Ми єдині у прагнені залишатися вільними та творити власну державу, власне майбутнє.... Творити та розвивати власні цінності - цінности Правди та Бога, цінности Свободи.   

З нами Бог та Україна! З нами Правда та Світ! Ми перемагаємо та переможемо! Слава нації! Смерть ворогам! Слава Україні!