ДЕГРАДАЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА "МЕНЕДЖМЕНТОВИЙ СЕПАРАТИЗМ"

Людина, яка має відповідно до посадових обов'язків повноваження, має відповідальність за те, що вона може чи що вона не може... Але для того, щоб могти, спеціаліст повинен мати бажання вникнути у питання. А комунікація із зацікавленими об'єктами має бути європейською, тобто конструктивною...
Та на сьогодні в Україні дедалі менше людей, які у випадку, помилки можуть сказати: "Так, я винен!", "Так, я в цьому питанні не можу дати ради (не розумію, як його вирішити)", але УВАГА "я з'ясую, намагатимусь допомогти, прокунсультуюся і т.д.". І не просто це говорить, але й ДОТРИМУЄТЬСЯ СВОЇХ СЛІВ...
Але рівень нашого спілкування між державними органами управління під час вирішення виробничих питань у 99%  натикається на звинувачення, приниження, які прикривають власну непрофесійність і безвідповідальність. І немає конструктиву.
Агресія у державному управлінні при вирішенні конкретної проблеми викликає у тих, хто хоче її вирішити, протест, байдужість, агресію, у відповідь, нерозуміння, як люди некомпетентні можуть управляти певною сферою держави на місцях.
Інколи фрази "я сяду за це в тюрму", "це не можна, бо корупція" - прикриття власного небажання допомогти вирішити питання.
Інколи складається парадоксальна ситуація: маючи одну законодавчу базу у певній сфері, яку правда можна по різному трактувати на місцях, в одній адміністративній одиниці знаходять управлінське рішення у межах чинного законодавства її виирішити, а в іншій - "це не можна, не можливо, суворо заборонено, сяду у тюрму і ви теж сядете". Так народжується тоталітаризм (корпоративний інтерес) одного чи групи менеджерів, які мають правові підстави вирішити проблему, але заганяють її у "глухий кут" та чекають, як будуть реагувати ті, для кого вирішення цієї проблеми дуже важливо. Може вдасть її просто затягнути і не вирішити, а людині (організації), якій потрібно вирішення, просто надоїсть звертатися до відповідного органу влади. Такий собі МАРАФОН.
Таким чином, державний менеджмент на місцях свідомо чи не свідомо ділить Україну. Можна говорити про "менеджментовий сепаратизм". Або просто саботаж... І, УВАГА, за це вони ніколи не понесуть адміністративного стягнення, ніколи, проблема совісті, не визнають свою некомпетентність, невміння комунікувати з зацікавленими суб'єктами і БАЖАТИ виирішити проблему...
Сумно...  

ЕКОЛОГІЯ ДНІСТРА: ГЕС ПРОТИ ГРОМАД

У неділю відбулася інформаційна акція, яка стосувалася захисту Дністра від будівництва на ньому каскаду ГЕС. Всеукраїнські та міжнародні екологічні організації активно б'ють у набат і тим самим спонукають громади і місцеві органи   влади до протидії. Не зважаючи на подану екологічниими організаціями у Кабінет Міністрів України аргументацію  щодо незаконних рішень, які дозволяють будівництво, держава (читай "олігархи") не відмовляються від спроб "протиснути їх" і вийти на практичне втілення.
Подивимося на громадські виступи активістів у Києві проти незаконних забудов зелених зон, Одесі щодо захисту комунальних пляжів - і бачимо, що результати таки є. Але тимчасові, адже проходить час і ті, хто хоче будувати чи облаштовувати приватні пляжі знову повертаються. Такі справи  застрягають у судах, активістівпереслідують і т.д. Олігархат не готовий говорити мовою компромісів і досягнень консенсусу. На жаль. Та він засвоїв правила кінця 90-х р. минулого століття: сила і гроші зроблять все...
Тому, крім активної громадянської позиції, яка є необхідною і демонструє консолідацію місцевих громад варто вчитися органам місцевого самоврядування налагодити конструктивну співпрацю з місцевими підприємцями....
Бізнесмени розуміють силу грошей. Уявіть, що нафту будуть видобувати у трускавецько-бориславському регіоні на Львівщині чи масові вирубки на території комплексу "Буковель". Не вдається, адже там розвинена туристична інфраструктура і місцеві жителі, і великі бізнесмени отримують прибуток, туди з'їжджаються як туристи, так і відпочиваючі...
Або уявіть розмову про ГЕС у Заліщиках міжвоєнного - польського періоду! Знову не вдається. Адже у місті Заліщики були будинку відпочинку депутатів сейму, а також дача Й. Пілсудського. Хай би спробували... То депутати підняли б всі сили, щоб цього не допустити.
До чого ці відступи?
Про нашу спільну для Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької областей проблему - будівництво каскаду ГЕС ми знаємо з 2015 року.... І.... Крім активності екологічних організацій, відповідних рішень обласних рад, місцевих рад, більше нічого.
А що потрібно?
Якби уздовж Дністра були:
- місця для зеленого туризму - сертифіковані садиби;
- розробка маршрутів як туристичні, так і екскурсійні, з обов'язковою прив'язкою до можливостей місцевості;
- реклама про доходи від туризму;
- зрештою об'єднання зусиль підприємців для отримання прибутків від використання рекреаційної зони Дністра;
- підтримка місцевої влади - закладання у місцеві бюджети коштів для сприяння та розвитку цієї сфери.
Таким чином, залучаючи туристів, відпочивальників до нашого красивого регіону, де вони матимуть змогу залишити кошти і відпочити та помилуватися Дністровським каньйоном, ми б змогли б збільшити кількість противників будівництва каскаду ГЕС і додаткову підтримку...
Але для цього необхідно налагодити співпрацю громади, органів місцевого самоврядування та місцевих підприємців.
Зауважимо, що олігархи намагаються отримати надприбутки у найбідніших регіонах України. Це засвідчують і факти "бурштинового бізнесу" на Рівненщині, Житомирщині, Волині, і прагнення збудувати каскад ГЕС у межах Дністровського каньйону. Отже, збільшуючи дохід від туризму у межах нашого регіону, дасть змогу створити конкуренцію і отримати додатковий людський ресурс для підтрики ідей громад. У цьому нам далеко до європейського розуміння цінності наших ресурсів і вміння їх використовувати...
Далі може бути, або може не бути...
Вибір за владою та підприємцями...

ВЕЛЕТНІ І КАРЛИКИ НАШОЇ ЕПОХИ...

Євген Сверстюк (2014), Роман Іваничук (2016), Любомир Гузар (2017), Богдан Гаврилишин (2016), Іван Драч (2018), Мирослав Попович (2018), Микола Сингаївський (2013), Борис Олійник (2017), Левко Лук'яненко(2018). Моральні авторитети українців. Від того, що вони відходять інтелектуальний світ потьмянів... Високі ідеї гуманітарної політики стали дедалі здрібнілі сучасними політиками-дегенератами... Ми стоїмо на порозі гуманітарної кризи... Великої гуманітарної кризи... Ідеї добра, моральності, високих цінностей відходять у минуле...
Незабаром суспільство стане називати "великими гуманістами"  МОНАТІКІВ, ПОТАПІВ, "Время истекло", і їм подібні групи та виконавці, коли їх словесний потік найбільше впливатиме на свідомість кожного з натовпу... А найвищим проявом суспільної моралі стане виступ голяків на сцені... Для глибини думки потрібен час. Сучасність нищить час і не дає відчувати вічні цінності.
Бо тільки ВЕЛИКІ можуть творити великі справи і бути взірцем для нації, нації великих людей, людей з благородним серцем і великою душею... Залишатися у пам'яті дегенеризованого суспільства стає дедалі складніше і складніше. Адже суспільство втрачає здатність мислити системно і зберігати стержень своєї моральності. ПАМ'ЯТАЄМО ПРО ЛЮДЕЙ З ЧИСТОЮ ДУШЕЮ І ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ.   

"НОУ-ХАУ" ВІД МОН УКРАЇНИ...

Розпочинається вступна кампанія 2018 року. І тут наштовхуємося на цікаві факти: частина випусників Тернопільської області отримали документ - атестат звичайного взірця, а інша частина - чекає... Коли їх отримають ті, хто був претендентом на нагородження золотою або срібною медаллю? НЕВІДОМО. Все покрито мороком пітьми - інформації від МОН України немає, або вона засекречена, аби не повідомити наперед, а потім виправдовуватися...
Але факт залишається фактом: в інших областях цей процес завершився І випусники разом з батьками спокійно очікують вступної кампанії.
Звичайно, це виглядає смішно, щоб не сказати "страшно" - знервовані батьки, схвильовані майбутні абітурієнти і спокійне, стоїчне міністерство освіти і науки України.
Крім того, не отримали свідоцтв з відзнакою і випускники 9 класів і такі необхідні для вступу документи про освіту змушені замінити довідками навчальних закладів про те, що справді завершили 9 клас з такими результатами.
Отак і ділимо країну - в одних областях звершилося, в інших - ні...
Німе питання "коли?" зависло у повітрі.... Далі буде?.... Чи не буде?... Час покаже.... чи міністерство.

ПОЇЗД, ЯКИЙ РУХАЄТЬСЯ В НІКУДИ....

Смерть І.Драча, виступ перед публікою оголеного музичного гурту в Івано-Франківську, какофонія, яка постійно виривається з динаміків проїжджаючих автомобілів і яку намагаються розповсюдити FM-станції - все це один ланцюг того, що людство дичавіє... І у пам'яті спливають слова Л.Костенко:

І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.

Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,
держать небо на плечах. Тому і є висота.

Класичне мистецтво відходить у минуле. Його намагаються виштовхати з культурного процесу, його або не помічають, або зневажають, або насміхаються. Мовляв, старезно, несучасне...

Кожен сучасний "підмайстер" стає майстром для себе, але не для світу. Він хоче донести людям не красу, не світ високого, до якого варто прагнути, а світ власних компклексів, світ его-Я... І немає на сьогодні мистецтва пошуку свого місця у прекрасному, навпаки, "підмайстри" створюють міфи, поринають в ілюзії, говорять мовою ниці і "натовпу". Але від того, як вони говорять, людська психіка перестає "трудитися" , приймати рішення і нести за них відповідальність у питаннях добра і зла, любові та ненависті... І перетворюється людство на споживача. Отут можна поставити велику жирну крапку. Велике мистецтво помирає у конвульсіях і на його поминальних митях масова культура справляє шабаш... 

При майстрах якось легше. Вони - як Атланти

держать небо на плечах. Тому і є висота.

Будьмо готові до того, що небо суєти придавить людство і поверне до печерної людини, де мораль, ідеали, високі почування - це міф, народжений не прекрасними а слабкими представниками людства.

Біймося натовпу, який іде нищити "Мону Лізу" з "Усмішки" Р.Бредбері, адже він може знищити і кожного з нас і не в силу людиноненависницької ідеології, а в силу безсилля людства опиратися ненависті, злу і "масовості культури".

Послухайте музику і слова сучасних "співаків". І спробуйте, закривши очі, зрозуміти, у якій епосі знаходимомся. Відлуння ритмів барабанів, сотні децибелів, незрозумілість слів, мінімалізм одягу, шаманські рухи - усе це заводить натовп і відбирає розум... 

Відчуття кам'яного чи мідно-кам'яного віку не полишає нашу свідомість. Хай живе "неандерталець новітнього часу!" "Хай чи нехай!" Принаймі сьогодні у кожного є вибір.

ВИПУСКНИКИ 2018. ПОШУКИ ТУМАННОГО МАЙБУТНЬОГО. ГАПЕРСИ - НОВІ ВІЯННЯ ВИПУСКНИКІВ... ДАЛІ БУДЕ?!!!!

Сьогодні випускники-2018 стоять на низькому старті: вступна кампанія. Батьки прагнуть переконати дітей на те, куди вступати, діти не можуть визначитися з хоча б напрямком своєї майбутньої професії. І постає закономірне запитання: що взагалі наші випусники знають про професії. Ким вони хочуть бути, який диплом отримати і де працювати? Питання складне і що чи не найтрагічніше, що ніхто у державі не займається системно профорієнтаційною роботою серед старшокласників. І сьогодні пережна більшість випускників говорять про фінансові юридичні професії.... і все.... соціальний ліфт відсутній, майбутнє - відсутнє, але значна кількість БАТЬКІВ ВИПУСКНИКІВ заставляють дітей ВІДБУТИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ, НЕМОВ У ДИТЯЧОМУ САДКУ ЧИ ШКОЛІ....Готові при цьому навіть оплатити захмарні суми...
Чи це таке специфічне і особливе для України?
Виявляється, що ні. У світі після завершення навчання випусники рік пізнають доросле життя, працюючи на волонтерських засадах, виконуючи різні обов'язки, навчаючись комунікувати... І дати відповідь на важливе для себе запитання "ким я хочу бути?" чи "де моє місце у світі?"
Запитання "бути" чи "не бути" - "вчитися, що отримати диплом і не працювати за спеціальністю" чи"самостійно взяти на себе відповідальність будувати власне майбутнє" - це складний вибір для кожного випускника і його батьків.
У світі розвивається рух ГАПЕРСІВ - випусників, які беруть рік, щоб пізнати світ і зрештою зробити свій вибір. Відважні батьки допомагають і морально, і психологічно, і фінансово, але діти шукають програми, які дозволяють їм вчитися комунікувати і шукати свій шлях для майбутнього.
Так, випускників-юнаків чекає призов. Але Президент України у своєму Указі вказує вік призовників для весняного набору 2018 року від 20 до 27 років. Тому є можливість шукати себе.
Інше питання, наскільки ті знання дитина зможе використати у майбутній роботі, а чи гроші (а переважна більшість студентів на контрактній формі навчанн), час (а це як мінімум 4 роки), можливості (а це спробувати щось нове, незвичайне, але близьке серцю, душі) - все пішло, немов вода у пісок.
Та й, зрештою, тепер для фірм, підприємств, особливо успішних і міжнародних, стає все менш важливим диплом, а більше переваги надається вмінням і компетентностям для виконання своєї діяльності.
Хай кожен шукає свій шлях, а батьки мали б просто прийняти рішення своїх дітей для їх успішного майбутнього...

РЕФЛЕКСІЯ ПРО РЕЛАКС... ЛІТНЯ ШКОЛА МАН УКРАЇНИ. ВРАЖЕННЯ І ВРАЖЕННЯ. (ЯРОСЕВИЧ АНАСТАСІЯ ТА ІНШІ...)

   

 КАЛЕЙДОСКОП ЛІТНЬОГО ВІДПОЧИНКУ .

У ЛІТНІЙ ШКОЛІ МАН УКРАЇНИ 

(М. СКАЛА-ПОДІЛЬСЬКА)

 

Завершився навчальний рік. Але для юних манівців цікаві подорожі та нові враження продовжуються. Літня школа для слухачів МАН цього року відбувалася у відпочинковому таборі «Збруч», який розташований у Скала-Подільській Борщівського району. Зі Заліщицької філії МАН України у ньому взяли участь учениці четвертого гімназійного класу Яросевич Анастасія та Кріль Марія.

Ось як описує враження від мандрівки Яросевич Анастасія: «У перший день приїзду ми мали багато вражень. Нам провели екскурсію містечком, під час якої розповідали його історію у ХІХ-ХХ ст. Увечері організували «Вечір знайомств», де ми познайомились з багатьма цікавими людьми. Після цього нас об’єднали у команди і поставили завдання: «Створити власну туристичну фірму та екскурсію», а наступного дня результати успішно презентували. Під час навчання, яке відбувалося упродовж усієї літньої школи, з нами працювали багато знаючих спеціалістів. Вони допомагали пізнавати цінності історичної архітектури - палац Голуховських; демонстрували та вчили аналізувати короткометражні фільми та фотографії. Зустріч з творчими людьми Скала-Подільської було жвавим. Журналіст розповідав про своє цікаве дитинство, про важливість паперових документів та архівів, про володіння словом, що потрібно бути компетентним у своїй справі, щоб не обмовити та не образити іншу людину, прозвучали поезії  місцевих поетів. Після вечері нас чекало наступне завдання. Пізнавальною, змістовною та неповторною була екскурсія у Кам’янець-Подільський під керівництвом Н.С.Чемерис, С.В.Штуки. Там відвідали старовинний замок, монастир, де послухали чарівні мелодії органу.

Після обіду ми попрямували в парк миру, де красиві фонтани з лебедями. По приїзду ми організували конкурс на найкращу пародію відомого телешоу. Було дуже весело. Наступна екскурсія  - у Борщівський краєзнавчий музей, де розповідали про історію побуту українського народу, а потім - про життя та творчість відомого українського письменника Т. Г. Шевченка. Після музею ми відвідали печеру Вертеба, де місцеві краєзнавці розповідали про трипільську культуру. Разом з цим демонстрували елементи стародавнього побуту такі, як глечики, статуї, імітованим стіл з каменів. Краси та неповторності печері додавали кристали. Наступна зупинка цієї незабутньої мандрівки - Монастирок.

Там ми відвідали церкву, побудовану на місці язичницького жертвоприношення. Цікавою і оригінальною була мандрівка «7 чудес Скали-Подільської»: парк Голуховських, костел Успіння Святої Богородиці, церква Святого Миколая, Збручанський каньйон, замок, королівська криниця, житловий флігель Голуховських. Окремою родзинкою стало відвідання одного з найбільшого у Тернопільській області заводу по виготовленню соку. Увечері провели конкурс на найкращий командний танець і влаштували, на якій було дуже весело. У с. Кривче природними пам’ятками, які приваблюють туристів з різних куточків України, є Кришталева печеру зі своєю красою та місцевий  дендропарк, у якому ростуть рідкісні рослини, як чорна береза чи тюльпанове дерево. На завершення чергової мандрівки відбулася зустріч з цікавими людьми краю, які акцентували увагу на тому, що потрібно вірити в себе, бути наполегливим, ніколи не здаватись, йти за допомогою до дорослих, які можуть дати підказку. Річка Збруч подарувала нам цікаву знайомство про гірські породи та їхнє походження».

Так завершилася літня школа. І ми радісні, здорові та сповнені наснаги, сил і нових ідей продовжуємо відпочинок, тому що попереду ще ціле літо.

Яросевич Анастасія, гімназистка,

учасниця літньої школи МАН України