ПОШУК. НЕЗВІДАНІСТЬ. ПИТАННЯ.

 Україна після Революції Гідности 2013-2014 років змінила частину суспільства. Воно відчуло, що може впливати на політику держави, відстоювати свої права, свою гідність та свободу. Але Революція у її активній фазі минає і настає рутенна буденність. Буденність, основою якої є праця, праця і праця задля держави, задля власного успіху. 

Питання: "Наскільки ми стали вільні? Наскільки кожен може проявити свободу інести відповідальність?" - дуже індивідуальне. Частина суспільства розуміє "свободу", як анархію, безкарність, і набір будь-яких дій, які можуть навіть підпадати під адміністративний та кримінальний кодекси. 

Інша частина - вважає, що "свобода" - це відповідальний вільний вибір, коли громадяни України своїми діями утверджують правову, незалежну державу, дотримання тих правил, які вона встановлювала упродовж усього періоду незалежности. 

Ще інші - вважають "свободу" прерогативою винятково держави і чекають, що їх будуть "годувати у всіх сферах", задовольняючи їх потреби.  

Інфантилізм та патерналізм - це два складники, які залишаються всередині значної кількости громадян України. Експерти, які апелюють до свободи громадян у системах, звертаються у пустоту. Адже ці слова для них не є закликом, а порожнім звуком. Вони для них не несуть цінностей, їм ці слова непотрібні, бо дії засвідчують і далі страх і нерозуміння, що від них і тільки від них залежить успіх, досягнення України. 

Тільки люди, які здатні працювати на благо держави, дотримуватися правил держави, говорити правду і собі, і суспільству, і державі, будуть і успішними самі по собі, і будуть творити успішну державу. Так зробив Ізраїль на початку свого творення наприкінці 1940 упродовж 1950-х років, коли ті євреї, хто прибув в державу закочував рукави і творив у конкретній сфері єврейську державу. Нісши відповідальність за вибір і власний, і держави.      

ШАЛЕНІ УВЕРТЮРИ ОСВІТИ У ЛИСТОПАДІ. Серія 2.

 Тепер перейдемо до методичного аспекту. Він справді був шалений і розпочався ще наприкінці жовтня. Спочатку була онлайн-зустріч творчої групи щодо впровадження експерименту регіонального рівня "ЕКОШКОЛА". На ній координатор експерименту, представник  Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти Людмила Кучер ознайомила учасників з орієнтовними критеріями щодо визначення ефективности і запропонувала внести пропозиції для їх покращення. 

Далі - цікавіше. Останній тиждень жовтня - це марафон "підвищення кваліфікації" у контексті реалізації завдань Нової української школи. Організований Тернопільським обласник комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти (ТОКІППО) 15 лекцій у другій половині дня. Прямо-таки "перегони по вертикалі". І нормативно-правова база  впровадження НУШ, і Державний стандарт, і Типова освітня програма, і Модельна навчальна програма, й оцінювання, й інклюзія, й інформаційне середовище, і ще багато-багато чого... І це все у прискореному варіанті. 

Лекції, лекції, лекції.... Так, як я брав участь у розробці усіх визначальних документів - Державний стандарт, Типова освітня програма, Модельна навчальна програма, оцінювання, - то це все знайоме. Цікаво спостерігати,  як трансформується ідея Нової української школи з зануренням в освітню систему, коли входить до конкретної установи підвищення кваліфікації вчителів, конкретного закладу освіти, конкретного педагога. Свято плавно перейшло  у листопад. А там декілька хороших та приємних новин.

Перша, відбулася онлайн-зустріч з педагогами, які обрали Модельну навчальну програму  інтегрованого курсу "Здоров'я. Безпека. Добробут" (керівник О.Шиян) для апробації у пілотних  5 класах Нової української школи. Під час заходу педагоги ділилися результатами використання запропонованих навчальних матеріалів, які розробив авторський колектив. Авторський колектив відповідав на питання, знайомив з концептуальними засадами побудови навчальних матеріалів, запрошував до співпраці. 

Паралельно проходить робота з виданням "Світич" (м. Львів) по підготовці підручника для інтегрованого курсу "Здоров'я. Безпека. Добробут" для учнів 5 класу Нової української школи і подачі на конкурс підручників. 

 І на завершення.... Довга дорога в дюнах... Ми - тренери вчителів, які працюватимуть у 5 класі Нової української школи у 2021-2022 н.р., упродовж двох тижнів  - до кінця листопада проводимо підвищення кваліфікації. 

Знову шивдше, вище, сильніше, зно все в поспіху, знову бачиш педагогів, які побачать у 5 класі дітей Нової української школи... Все промелькає дуже швидко-швидко... мчить на першій космічній швидкости. І при цьому Ти розумієш, що форма збережена, але наскільки зміст входить у свідомість кожного з нас. Питання хоч не риторичне, але без окресленої чіткої та свідомої відповіді. Тому, що нас чекає у новому навчальному році у п'ятому класі, невідомо. Ні відомо, що будуть документи, будуть нормативно-правові акти, буде форма. Але наскільки вона свідома чи несвідома у свідомости та серцях кожного педагога. Питання відкрите. І не для суспільства, держави, а, насамперед, для кожного з нас, педагогів. І від цього, і тільки від  цього залежить успіх чи не успіх НУШ у конкретній школі, у конкретній точці. 

 

 

ШАЛЕНІ ОСВІТНІ УВЕРТЮРИ ЛИСТОПАДА. Серія 1.

 Листопад цього року, як завжди, є насичений різноманітними освітніми подіями. У них тісно переплелися і освітній процес, і методичний. Спробує все по порядку)

Щодо освітнього процесу, то тут справи наступні. Ще у серпні ми  на методичному об'єднані вчителів природничого циклу розробили план щодо впровадження інтегрованих проєктів, які б дали можливість дитині спростити ситуацію з виконанням домашніх завдань. Зокрема, з Оленою Лугофет, учителем біології ми знайшли точки дотику тем у 8 класі. Коли з основ здоров'я вивчаємо харчування і з біології вивчаємо харчування. Отак і народився інтегрований проєкт, коли восьмикласники мали змогу підготувати та представити презентацію, у якій і раціон харчування, і хімічні добавки, і отруєння. Все у комплекті))). Тож, запланували і тепер, у листопаді, реалізовуємо. Видається вдало. Один проєкт - дві оцінки))) Ніби спрощення відбулося. 

Друга серія - "довга дорога в дюнах". Події, пов'язані з підготовкою реферативних робіт обласного етапу конкурсу-захисту МАН для учнів 6-8 класів. Він розпочався ще з вересня, але вийшов на фінішну пряму у листопаді. Три роботи, дві з яких з історії України - Марта Шипітка та Ілона Стецька, одна - з популяризація екологічно безпечного способу життя - Юлія Зима. Усі учениці 4(8)-Б класу. 

Спочатку написання та підготовка, потім - презентація. Результати - попереду

Третя серія - у Міжнародний день толерантности (16 листопада) з 6(10) Б намагалися зрозуміти, що таке толерантність і за яких умов вона ефективна. Спочатку переглянули відео, а потім обговорювали і робили припущення щодо різних аспектів толерантности у різних випадках. 

ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА. ОНЛАЙН ПЛАТФОРМА "3D ДЕМОКРАТІЯ: ДУМАЄМО, ДБАЄМО, ДІЄМО"

 

УНІКУМ. ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ АТО ОРЕСТА КВАЧА

 

ВПРОВАДЖУЄМО ЦІННОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ХАРТІЇ ВІЛЬНОЇ ЛЮДИНИ

 

ХТО ВИНЕН І ЩО РОБИТИ?

 Питання Олександра Герцена та Миколи Чернишевського у заголовку допису не риторичні. Після зустрічі з міністром освіти і науки Сергієм Шкарлетом під час обіду у Києві з нагоди церемонії Global Teacher Prize Ukraine - 2021 зрозумів, що управління освітою перебуває в одній реальности, а педагогічна спільнота - в іншій. І їм, на жаль, на дано перетнутися. У чому справа? - запитаєте ви. Все банально, як завжди, у світі. Міністр знає термін "децентралізація" - і це добре. Навіть акцентує увагу  на тому, що саме засновники на місцях мають безліч повноважень, щоби ... І тут перелік: і відкривати і закривати (чи призупиняти діяльність) закладів освіти, і встановлювати доплати вчителям, і запроваджувати електронний документообіг, і організовувати (за Є.Клопотенком) здорове харчування, і вирішувати питання перевантаженості приміщень закладу освіти,  ідофінансовувати з місцевого бюджету бюджети закладів освіти, і т.д. Тобто засновник - у нас, на місцях, ма1же "бог" і разом з ним директор. Але виникає побіжно декілька питань, відповідей на які так і не отримав.

Хто і як повинен готувати чи здійснювати перепідготовку директора закладу загальної середньої освіти  менеджером та управлінцем? Питання покрито мороком пітьми. Ні, у нас є заклади, у яких це здійснюється, навіть гроші держава виділяє. Але наскільки ці факультети, курси - ефективні? Питання - риторичне.

Ще одне питання: "Яка нормативно-правова база освітньої галузі допоможе розрубати Годіїв вузол щодо створення автономної бухгалтерії окремо взятого закладу загальної освіти?". Тут значна частина директорів великих міст, обласних центрів подивовано подивиться на мене... Але на рівні ОТГ (територіальних громад) - це питання наполегливо і вперто гальмується засновником. І виникає розрив між управлінськими процесами в освіті у великих містах та обласних центрах і в ОТГ, особливо якщо вони дотаційні. І відповідь міністра - це "справа громади" - не вирішує проблеми. Чому немає механізму, прописаного у нормативно-правовій базі, який би регулював і вирівнював ці процеси? Яким чином директор може добитися фінансової автономії у засновника, якщо він від нього залежить, бо саме останній укладає контракт з першим? Як вирішити це питання у правовому полі? Як МОН України може захистити директора у цій ситуації? Зрештою у міністра є  дві "страшилки" НАЗК та НАБУ, які можуть відкривати на нього кримінальну справу за перевищення повноважень МОН України. 

У цьому випадку варто підготувати і видати зрозумілою мовою нормативно-правові акти, які б дозволили реалізувати право на фінансову автономію закладу освіти.

Сидів і думав: "Якщо так мало має повноважень МОН України, то чому воно таке велике?" Може варто його скоротити, якщо воно не вирішує нічого чи майже нічого, і  залишити три - чотири особи. Одна підписує документ ні про що, друга - прибиває печатку, третє - реєструє в електронній базі даних, четверта заварює каву для перших трьох. Хоч найважливіше завдання МОН України є здійснення контролю за ефектиним розподілом коштів (освітньої субвенції) і, таким чином, вплив на мережу освітніх закладів. Але.... ніхто чомусь в МОН України не дуже зацікавлений або байдужий до цього питання. І це прикро, і це обурливо, і це незрозуміло. 

Як і питання про оплату молодим спеціалістам, які закінчили бакалаврат і пішли працювати у школи. Адже за бравурним 20% а потім 9% підвищенняя посадового окладу у 2020 році МОН України не хоче сказати правду, що ці підвищення покривають рівень інфляції, і не становлять мінімальної заробітної плати - 6000 грн. нарахованих. Адже це гарантує держава тим, хто не вчився 4 роки, і не має спеціальности чи вищої освіти. Тому виходить парадокс, який вперто не хочуть зауважувати у МОН України. Людина з першим тарифним розрядом має 4800 грн. "на руки", спеціаліст - педагог - 4200 грн. на руки. Кому краще жити? Питання - відкрите. 

Сидів і думав. "Реальність" МОН України - це картинка, яку намагаються намалювати та продемонструвати світові, щоб переконати у проведенні реформ. Без реальних результатів досліджень, без аналізу, без моніторингу, без правди. І педагогічна спільнота, яка мужньо борсається у своїх проблемах без підтримки, без захисту, без перспектив. 

Отож, хто винен і що робити? Кожен дає власну відповідь.