ДОБА ПОСМОДЕРНУ. ЖИТТЯ

Нові реалії українського політикуму спонукають говорити не про феномен політичної сили, а про сприйняття суспільством реальності. Наскільки особистість сприймає систему буття? Наскільки  вона хоче продукувати реальність? Один з критеріїв реальності є Час. Буття завжди зациклено на Часі: вчора, сьогодні, завтра. У ІІІ тисячолітті у свідомість реальної людини стрімко увірвалася ірреальність, яка викликає звикання свідомості перебувати у світі власної ейфорії. Пошук людиною точок опори і вирішення зіткнень власних бачень у контексті розвитку суспільної думки у період постмодерну стають не актуальними. Як формуються світоглядні орієнтири людини у сучасному світі? Спроба розглянути можливі варіанти відповіді на це запитання - це своєрідний гіпотетичний процес... Чим наповнюється мозоу сучасної людини? Знання - не суттєво, його можна знайти в Інтернеті. А якщо немає знань, то як людина може свідомо сприйняти реальність.
Що таке свідомість? Здатність людини пізнавати навколишній світ та саму себе за допомогою мислення та розуму, в результаті чого формується інтелект особистості.
Що для цього необхідно? Насамперед, знання і досвід як ними оперувати. Так формується життєвий досвід. Якщо першого складника немає - він просто непотрібний для життєдіяльності людини, то людина стає заручником цілком іншої дійсності.
Чи ця дійсність є реальністю? Під реальністю розуміють формування зв'язків не тільки в соціальному середовищі, але й природньому ефолюційному процесі. Постмодерна епоха розчеплює людську спільноту, не даючи пізнати сутність соціального... Кожна людина сучасності шукає власну траєкторію пізнання, і вона не завжди співпадає з стратегіями держави чи законами суспільства.

Наскільки людина ІІІ тисячоліття від народження здатна пізнати навколишню реальність, а не реальність, яка формується неприродним шляхом? Відходячи від природного розвитку, сучасна людинамає за необхідне щось пізнавати... І перед нею виникають сучасні технології. Вони привчають до яскаравого, барвистого, візуального... Формування "клікового" мислення перший етап розчеплення (як радіоактивні хімічні елементи) свідомості, у результаті якого, маючи не факт, а фантом факту, людина не здатна, 

по-перше, пізнати сам факт, 

по-друге, відсутність факту не дає формувати у мозку причинно-наслідкових зв'язків. 

Відсутність тренування мозку формувати такі зв'язки приводить до того, що з'являються віртуальні образи, якими людина може управляти не відносно реальності, а відносно власної ірреальності... 

Будь-який реальний процес, сповнений фактами, приводить до послаблення у людини ілюзій, віртуальності,  виникає паніка, розгубленість... І у такому випадку з'являються передумови до виникнення Всесильної Істоти, яка може позбавити людей такої небезпеки... Але такої людини в системі не може бути, адже віртуальність є складовою всього людства, яка поширюється зі швидкістю епідемії... Тому Україна стала на шлях формування принципово нових підходів державного управління у контексті використання ідеї Великого Брата, принаймні на рівні народних депутатів... Сучасність в Україні  - це можливість реалізувати принципово нові підходи в управлінні державою відповідно до нового віртуального світу...  Так починається "нова  ера" - ера інформаційного тоталітаризму, в основі якого лежить інтелектуальна імпотентність та розчеплення особистості та епідемія віртуального.

Що треба вчити дітям, щоб бути успішними у 2050 році

 https://telegra.ph/SHCHo-treba-vchiti-d%D1%96tyam-shchob-buti-usp%D1%96shnimi-u-2050-roc%D1%96-10-05?fbclid=IwAR0YVD-BlOl_ymOWyuXIQ9r_3eEeMafPu1d1DfjuxgeErHwVToP_y-q2YUM

 

Людство наразі зазнає неймовірних трансформацій і невідомо, що буде в майбутньому. Дітям, які народжуються сьогодні, в 2050 буде 30 років. Ніхто не знає, що їх чекає тоді, які навички їм знадобляться, і як їм досягти успіху в житті.
Тисячу років тому, у 1018 році люди також не знали майбутнього, але були переконані, що базові явища залишаться: людські тіла не зміняться, тривалість життя і рід занять також. Тому, наприклад, у Китаї в бідних сім’ях батьки навчали своїх дітей як вирощувати рис, ткати шовк, у заможних - вчили хлопчиків читати, каліграфії, їздити верхи, а дівчат вчили як бути хорошою господинею. Вони знали, що це буде актуально і в 1050.

Зовсім інша ситуація зараз. Ніхто не знає напевне, яким буде світ в 2050. Саме тому потрібно іти в ногу з часом, не тільки придумувати нові ідеї чи винаходи, а передусім відкривати себе знову і знову по-новому. Адже велика частина того, що вивчають діти сьогодні, буде застаріла і не потрібна через кілька десятків років. 

У минулому інформація не була доступна для всіх, і існувала цензура. Викладачі вимагали від своїх учнів вивчати все напам’ять, бо інших джерел, крім вчителя, не існувало. Зараз вчителі не стали менш вимогливими. У сучасному світі немає жодних перешкод на шляху отримання інформації, немає також і її відбору. Інформаційний потік настільки великий, що не дозволяє людині (не тільки дитині) сфокусуватися на головних аспектах і важливих новинах. Реклама, розважальні програми, відео постійно відволікають нас, дезінформують. А головним є те, щоб зробити потік інформації таким, який має сенс.
Викладачі намагаються вкласти в голови дітей максимальну кількість знань та інформації, хоча діти і так постійно оточені нею. Ліберальні школи звертають увагу на те, що саме у свободі вибору молодь зможе синтезувати своє нове бачення світу, можливо зовсім відмінне від нашого.
Зараз дітей навчають коду С++, іноземним мовам та іншим речам, які, можливо, у 2050 будуть не потрібні. Ми не знаємо, що вимагатимуть роботодавці і, які навички вимагатимуть. Всі розрахункові дії, написання кодів, переклад мов ,можливо, будуть виконувати роботи, машини. То чого ми повинні навчати наших дітей?

Багато шкіл сперечаються і наполягають на критичному мисленні, комунікації, співпраці та креативності. Вони переконані, що потрібно зменшити об’єм технічних знань і приділити більше уваги життєвим навичкам загального призначення. Адже набагато важливіше вміти пристосовуватися до змін, отримувати нові знання, навички і залишатися розумово, морально стабільним у незнайомих ситуаціях.

Наразі абсолютно все змінюється. Зміни не тільки в економіці, політиці, але і в понятті “ бути людиною”. Чи будуть речі фізичними, а емоції - справжніми? Чи вони будуть виражені в бітах і кодах?
В 1848 році, багато людей втратили роботу і були змушені мігрувати. Багато хто покинув села, селища і переїхав у міста - працювати на заводі. Так само до 2048 року людство може зіштовхнутися з міграцією до кіберпростору, рідкісністю гендерних ідентичностей, новими сенсорними відчуттями, які будуть сформовані новими комп’ютерними імплантами. Життя у віртуальному світі може замінити реальність. Все можливо. Якщо хтось Вам описує світ у середині 21 століття і опис не схожий на наукову фантастику, то опис, найімовірніше, хибний. Якщо хтось Вам описує світ у середині 21 століття і опис схожий на наукову фантастику, то він, найімовірніше, теж хибний.
Такі глибокі зміни можуть змінити структуру нашого життя. Один період приходить на зміну іншого. Перший період навчання. Ми активно вчимося, акумулюємо знання, здобуваємо нові навички, будуємо наш світогляд і формуємося як особистість. Наступний період - робота. Ми використовуємо все, чого навчилися, щоб орієнтуватися в житті, розвивати суспільство. Звичайно, ми навчаємося впродовж всього життя, але набагато повільніше. Скоріше за все, ця структура в майбутньому зруйнується.

В 15 все твоє життя - це зміни: ріст організму, пізнання себе, перехід в доросле життя. В 50 ти прагнеш стабільності і виступаєш проти будь-яких змін, тому що боїшся втратити все, чого досягнув за ці роки. Проте це не про 21 столітті. Якщо ти хочеш мати стабільність, то повинен змінюватися разом із світом. В іншому випадку, ти ризикуєш втратити все. Щоб бути і залишатися успішним, не тільки в економічному, а й в соціальному аспекті, потрібно змінюватися, вчитися, постійно вдосконалювати себе.

Не секрет, що тривалість життя збільшується, тому 50 років - це буде саме той вік, коли треба активно продовжувати працювати над собою і слідкувати за змінами. Щоб вижити в новому світі, потрібно бути гнучким і зберігати емоційний спокій. Адже нам доведеться постійно пристосовуватися до чогось нового. На жаль, цього дуже важко навчити дітей. І багато вчителів не володіють такими навичками.

Як залишатися собою і досягти успіху? 

Порада для 15-річних: не довіряйте повністю дорослим. Вони бажають Вам кращого, проте самі не завжди володіють потрібними навичками та знаннями. Вони не усвідомлюють, що світ змінюється. 21 століття буде зовсім іншим! 

Також не варто повністю довіряти технологіям. Так, вони важливі і допомагають в житті. Але, якщо ти не знаєш, чого хочеш в житті, вони можуть сформувати твою мету замість тебе і почати керувати тобою. Уже багато людей відірвані від реальності смартфоном чи комп’ютерними іграми.
Чи потрібно довіряти собі? Не зовсім. Часто, прислухаючись до внутрішнього голосу, ми стаємо жертвою маніпуляції. Адже на нас уже вплинули державна пропаганда, реклама, ідеологічні переконання інших, біохімічні помилки.
Оскільки біотехнологія і машинне навчання покращуються, маніпулювати людськими емоціями та бажаннями стає легше. Коли Кока-Кола чи Амазон змусять тебе обрати їх, використають твої слабкі місця, чи зможеш ти назвати відмінність між собою та їхніми маркетологами?
Єдине спасіння - це робота над собою і пізнання себе. Адже будь-які компанії намагаються зламати тебе, не твій телефон чи комп’ютер. Вони вивчають твою поведінку, психологію людини, твої потреби, емоції, почуття і за допомогою технологій нав’язують тобі свій продукт. І як результат, машини знають тебе краще ніж ти сам, контролюють тебе. Якщо є спосіб заполонити твій розум і керувати ним, держава та компанії обов’язково його використають.
Звичайно, Ви можете бути щасливими, довіряючи алгоритмам машин і дозволяти їм приймати рішення за Вас. У такому разі, розслабтеся і насолоджуйтеся життям. Все за Вас зроблять алгоритми машин. Якщо ж хочете контролювати своє життя, розвивайтеся швидше за технології, пізнавайте себе. Не беріть з собою нічого зайвого, жодних ілюзій. Вони занадто важкі для Вашої подорожі.

Перекладено і переказано за мотивами статті https://medium.com/s/youthnow/yuval-noah-harari-21-lessons-21st-century-what-kids-need-to-learn-now-to-succeed-in-2050-1b72a3fb4bcf

НАВЧАННЯ В АНГЛІЇ: ВРАЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ

Молодь прагне осягати нове в освіті. Тож учень Заліщицької державної гімназії Андрій Сендзюк успішно  брав участь у програмах, які дають право навчатися за кордоном. Якщо FLEX та UWC уже були відомі нашим гімназистам, то стипендіальна програма HMC PROJECTS у Центральній і Східній Європі, яку організовує Українсько-американський університет Конкордія, - нова. Під час спілкування з батьками Андрій Сендзюк висловив думку про те, чи варто брати участь у цій програмі, але, отримавши підтримку батьків, вирішив спробувати. Перший етап – традиційний – написання есе «Моя батьківщина» та заповнення анкети, другий і третій – співбесіди. І, як результат, дворічна стипендіальна програма навчання у Британському пансіоні. 

 Минув навчальний рік. Андрій Сендзюк на канікули прибув додому і розповів про свої враження від навчання за кордоном.

-                     Бюрократичні процедури щодо оформлення документації для виїзду на навчання – це окреме питання. Англійці мають свої принципи безпеки, і тому мені потрібно звикнути до ретельної перевірки під час посадки та висадки в аеропорту, бути готовим до складностей під час відкриття візи тощо… Спочатку вразив Лондонський аеропорт Хітроу, далі був післяадаптаційний період у Кембриджському університеті. А тоді - початок навчання у Prior Park College – незалежній приватній школі у графстві Сомерсет (Англія). Заклад має багатовікові традиції.

Андрій обрав три предмети – математику, вищу математику та економіку, але кожен предмет має модулі, які викладають різні педагоги. Навчання подібне до гімназійного. Вчителі використовують різноманітні презентації, працюють з інтерактивними дошками. Андрій із вдячністю згадує уроки вчителів математики Наталії Грушко, англійської мови Ірини Лучин, які допомогли оволодіти навчальним матеріалам на високому рівні.

«Я потрапив у середовище дітей мільйонерів, - розповів А.Сендзюк, - але спілкування з ними повністю зруйнувало мій стереотип щодо їх ставлення до інших. Вони – компанійські, товариські, але не зверхні чи зарозумілі.

Навчальна програма покриває витрати на харчування, проживання та навчання, - продовжив хлопець. -  На власні потреби, без урахування коштів на громадський транспорт, на місяць витрачаю близько 70 фунтів. Найскладніший період був упродовж листопада-грудня, коли ейфорія минула і я почав усвідомлювати, що моє життя жорстко регламентоване навчальними вимогами.

До речі, кожен викладач у Prior Park College має власну систему оцінювання, хоч в цілому його критерії у школі визначаються оцінками А, В, С, Д, І, F, H. Але відсотки кожного рівня, які учні отримують, різні і залежать від складності конкретного модуля. Оцінювання має декілька критеріїв, які враховують мотивацію, вміння працювати з літературою, якість виконання домашніх завдань. Своєрідною несподіванкою є подвійна оцінка – так звана поточна – реальна, яку викладач виставляє за результатами діяльності упродовж модуля, і прогностична. Остання є більш важливою під час вступу у вищі навчальні заклади і їй довіряють.

Багато хто каже, що у Західній Європі не задають домашніх завдань, але це не так! - емоційно зауважив стипендіат. – Щодня мені доводиться дві години витрачати для виконання домашнього завдання, і це лише – три предмети, а в нашій школі я міг такий час використовувати для 6-8 щоденних предметів! Крім того, у нашій системі освіти можна використати свої загальні знання, а там доводиться наполегливо працювати, адже «водички» лити не можна!»

Факультативні заняття – їх називають «католицькими студіями» - різноманітні. На них можна отримати і практичні навички, і поглибити своє розуміння філософських ідей сучасного світу. Чи не найбільша відмінність у навчанні стосується постійного спілкування щодо запропонованих проблем як з педагогом, так і з однолітками. Доводиться постійно критично мислити, аргументувати свої тези, розуміти співрозмовників.

«Особливо цінують в англійській системі освіти досвід роботи, - наголосив юнак. - Мені вдалося попрацювати у Лондоні в приватній фірмі, яка здійснює моніторинг рівня енергозбереження соціального житла, і за його підсумками органи місцевого самоврядування проводять фінансування з модернізації, утеплення. Це - неоцінений досвід і спілкування, і професійного зростання. Важливим у світі є вміння ефективно комунікувати, розуміти психологію співрозмовників, знаходити успішні механізми реалізації освітніх завдань. І цьому я навчився, будучи капітаном гімназійної команди «Galaxy», яка ставала неодноразово переможницею різноманітних інтелектуально-розвивальних та спортивних змагань КРОКСу-УНІКУМу». 

Запитую: «Які плани на майбутнє?» «Є декілька варіантів продовження навчання у вишах. Звичайно, хочеться навчатися в Англії, але ціна року навчання у Великій Британії починається від 40000 фунтів стерлінгів і стипендій для не англійців виділяють надзвичайно мало. А в США, вступивши в університет, маєш більше можливостей отримати стипендію. Розглядаємо варіанти навчання в університеті в одній із країн Центральної або Східної Європи. Але найважливіше зараз вчитися, щоб отримати підсумкові високі бали, які даватимуть можливість реалізації моєї мрії…»  

 Як педагог і тренер команди «Galaxy», переконаний, що Андрій Сендюк здійснить свою мрію!

Щоб розвиток туризму в Заліщиках не був тільки декларацією!..

Літо – яскравий туристичний сезон. І кожній людині цікаво знати, куди податися, де подивитися унікальні місця? Одне з семи природних чудес України – Дністровий каньйон. Як тут працюють над привабленням туристів? 

Ми поспілкувалися з директором комунального підприємства «Заліщики туристичні» Лесею Мандзюк. Вона працює на посаді трохи більше року, але своєю діяльністю реалізує туристичний потенціал міста Заліщики, яке розкинулося на лівому березі в меандрі Дністра.

У штаті підприємства – чотири фахівці, які проводять оглядові, біологічні, історичні екскурсії, організовують сплави по річці. Для того, щоб розробити стратегію та план діяльності КП «Дністровий каньйон» Леся Мандзюк постійно бере участь в освітньо-тренінгових заходах у різних куточках України, презентує туристичну привабливість регіону у Луцьку, Тернополі, Ірпені, Чернівцях. Як розповіла Леся Мандзюк, «наприклад, під час відкриття туристичного сезону в історичному Збаражі на відведеній нам локації ми запропонували відвідувачам одягнути рятувальний жилет, посидіти у катамарані та спробувати попрацювати веслами».

Оглядова екскурсія Заліщиками триває майже три години. Туристи можуть відвідати пам’ятки природи та архітектури, почути розповіді про історію міста,  відвідати оглядовий майданчик на правому березі Дністра, звідки відкривається неповторний краєвид.

Для активного залучення туристів у наш край КП «Заліщики туристичні» активно співпрацює з туроператорами Києва та інших великих міст, які розробляють туристичні маршрути в західному регіоні країни.

«Ми хочемо об’єднатися з туристичними агенціями Бучацького Борщівського та Чортківського районів у регіональний кластер, завданням якого є розробка регіонального маршруту і запуск туристичного автобуса. Він має доставляти туристів до привабливих об’єктів, – говорить Леся Мандзюк. – Радіальні виїзди в урочище Червоне з вежами палацу та найвищим рівнинним Джуринським водоспадом, відвідання печер Вертеба, Кришталева, Оптимістична, залишків фортифікаційних споруд у Борщівському районі розширюють туристичні можливості регіону».

Як відгукуються туристи, слави Дністром для них дуже пізнавальні та захоплюючі! Тривають від одного до трьох днів і мають протяжність від міста Галича до села Устечко, далі в Заліщики – і до Хотина. На берегах  сільради облаштовують місця тимчасово відпочинку, що полегшує мандруючим шлях.  

Поділилася директорка і викликами, які супроводжують розвиток туристичної галузі у м. Заліщики: «У нас є проблема замкнутого кола, яка полягає у тому, що жителі міста надавали б послуги, розвивали б інфраструктуру, якби був постійний потік туристів. А туристи хочуть відвідати Заліщики за умови наявності інфраструктури. Іншою невирішеною проблемою стають дороги, які у нас у поганому стані».

Водночас мало мешканців м.Заліщики та прибережних сіл наважуються розвивати зелений туризм і пропонувати свої помешкання для туристів з додатковими послугами.

Але 2019 рік більш успішний і доводить що триває розвиток туристичної галузі у місті. Так, за словами директорки, упродовж весни-літа місто відвідали понад тисячу туристів, яким були надані послуги КП «Заліщики туристичні». Крім того, багато бажаючих отримали інформаційно-туристичні послуги щодо питань забезпечення житлом, харчуванням тощо.

Підприємство розробляє та організовує туристичні маршрути спільно з Національним природним парком «Дністровський каньйон», регіональним ландшафтним парком «Дністровський», місцевим краєзнавчим музеєм, зацікавленими організаціями, які розташовані у місті. Важливе місце у поширенні туристичної інформації відводиться співпраці зі ЗМІ, соціальними мережами: розвивається сайт, організовуються тематичні сплави, у яких беруть участь представники різноманітних видань.

Цікавими проектами були: тур блогерів, які презентували красу краю у відео, аудіо, записаних матеріалах на своїх блогах, сайтах партнерів; сплав команди радіо «Свобода», яка підготувала і переклала на десяток іноземних мов аудіопрограму про Дністер, його перспективи та виклики. Це допомагає популяризувати туристичну привабливість регіону серед іноземців.

Цікаві пізнавальні програми про Дністровський каньйон та його  проблеми пропонували у співпраці з директоркою КП «Заліщики туристичні» Лесею Мандзюк своїм глядачам і слухачам канали ICTV  та «Новое время».

Як підкреслює пані Леся, серед загроз, які можуть вплинути на природу, стан каньйону, – можливе будівництво каскаду ГЕС з 6 дамб на середній течії Дністра. Вони можуть зруйнувати природну привабливість і неповторність річки, знищити червонокнижну флору та фауну регіону. Завдяки спільним зусиллям  громадськості та влади проектні роботи заморожені, але це не дає підстав для заспокоєння, адже «Укргідропроект» може не відмовитися від своїх намірів, і вже були освоєні десятки мільйонів гривень для реалізації підготовчого етапу проекту.

У планах КП «Заліщики туристичні» – виготовлення інформаційних стендів про інфраструктуру та історію окремих історичних споруд, організацію культурно-розважальних заходів, підготовка та розміщення кліпів на каналі YouTube. Серед найближчих заходів - фестиваль InStrum Fest Zalischyky 17-18 серпня, де виступатимуть знані молоді обдарування України: оркестр піаніста-віртуоза Євгена Хмари, симфонічно-роковий оркестр Brevis, львівський піаніст та композитора Єгор Грушин, інструментальний колектив ROCKOKO, кавер-дует із Чорткова Double Blast.

Один із важливих інвестиційних заходів буде у вересні за  фінансування Корпусу Миру та у співпраці з волонтером Крісом Бьордом. Захід має на меті обговорення учасниками з різних куточків України можливості демократичних реформ, прозорість під час складання проектів тощо. Команда шукає можливості залучити інвестиції у розвиток туризму в Заліщиках, а тому розробляє і пропонує грантодавцям проєкти для співфінансування.

   Діяльність КП «Заліщики туристичні» вселяє оптимізм і впевненість у тому, що завдяки його ініціативам у співпраці з громадою розвиток туризму в м. Заліщики не буде тільки деклараціями.

Відновлення пам’яті про єврейську громаду в Заліщиках

Так склалося історично, що Заліщики формувалися як багатокультурне місто, де мирно співіснували три громади – українців, поляків, євреїв. Але ХХ століття своїми жахливими війнами докорінно змінило його етнічну структуру.

Джордан Фріде, громадянка США, родичі якої у міжвоєнний період народилися та проживали у місті, втретє приїжджає у Заліщики. Вона ініціює будівництво меморіалу на місці єврейського цвинтаря, поблизу залізничного мосту. У залі засідань міської ради за підтримки міського голови Алли Квач була організована зустріч із гостями з США: Джордан Фріде та архітектором, професором Вашингтонського університету, який має українське коріння з Брацлавщини, Даніелем Вінтерботом.

Мета цієї зустрічі, на якій були присутні педагоги-історики міста, краєзнавці, небайдужі люди, представники міської ради, волонтери Корпусу Миру, Ірина Лучин, учитель англійської мови гімназії, обговорити концепцію меморіалу, присвяченого єврейській громаді, йшла мова про можливості залучення ресурсів для його будівництва. Пошук фінансів для реалізації проекту бере на себе Джордан Фріде.  Вона поділилася враженнями від перебування у Заліщиках і запросила до слова професора Д.Вінтербота.

Науковець у концептуальній презентації розповів про сучасні підходи розробки меморіалів, де важливе місце відіграють їх соціальна та екологічна значимість. Навів власні приклади архітектурних рішень місць у різних країнах, які створюють комфортні умови для хворих на СНІД, онкохворих, людей з особливими потребами, ветеранів військових операцій та їх родичів, дітей різного віку. Окремо зупинився на меморіалах, присвячених війнам та Голокосту, які були ним спроектовані та реалізовані у Хорватії, Норвегії, Німеччині, США, Швеції, Англії. Доповідач продемонстрував способи вирішення завдань меморіалу, враховуючи надгробні плити-мацеви. Гість запросив присутніх висловити думки з приводу запропонованих питань. Акцентував увагу на тому, що для нього, як архітектора, важливо врахувати під час проектування думки громади, її культуру та ідентичність, щоб ресурс мав у подальшому туристичну привабливість і відображав не тільки історію, але й сьогодення.

Наталія Гуцуляк, учитель історії Заліщицької гімназії, зазначила, що меморіал єврейській громаді повинен бути таким, щоб у якому відображались культура та побут цього народу. Запропонувала по можливості об’єднати його з пам’ятним хрестом за загиблими українцями у Дністрі від рук НКВС у липні 1941 року, щоб меморіал органічно вписувався у ландшафт. Меморіал, на думку педагога, повинен гармонічно поєднувати інформаційну та споглядальну складові і бути зрозумілим мешканцям міста.

Василь Дяків, учитель історії гімназії, запропонував, щоб меморіал був своєрідним підсумком історії єврейської громади у Заліщиках, і перелічив пам’ятки, які засвідчують про її діяльність.

Алла Квач, міський голова, підтримала ідею, щоб меморіал вписувався у красу Дністрових берегів і став місцем пам’яті.

Після обговорення гості відвідали місця у Заліщиках, пов’язані з історією єврейської громади.

Відкривається один зі шляхів реальної нагоди розвивати туристичну привабливість міста. Це дозволить місцевій громаді не тільки отримувати фінанси, але й відродити пам’ять про тих, хто творив літопис Заліщиків.