Відбувся І тур обласного етапу конкурсу "Вчитель року".
Як завжди, після виступу - рефлексія...
Отож, конкуренція була дуже велика. По-друге, атмосфера була
дружелюбна... По-третє, всі хвилювалися. По-четверте, у конкурсі брали участь
переважно молоді педагоги. А це перспектива майбутнього. Це про загальну
атмосферу.
Тепер про змістове наповнення виступів. Всі вони були переважно
побудовані з позиції педагога. "Я використовую...", "я
організовую", "я бачу..." Педагогізацію конкурсу можна побачити
неозброєним оком...Форми, технології, методи, прийоми - все, чим володіє
сучасний вчитель. І володіє справді, якнайкраще... Більшість конкурсантів
говорили про методичну проблему, розглядали досвід через використання різноманітного
методичного забезпечення. Невелика група пропонувала фрагменти уроків або
прийоми, методи, які використовують на їх етапах.
Що можна побажати в тому числі і собі. Знайти можливість показати
те, наскільки учні ефективно сприймають оті прийоми, методи, технології. Як це
зробити? Поки що складно сказати. Але хтось говорив про психологічні
особливості сприйняття учнями матеріалу, хтось демонстрував фрагменти уроку,
хтось обмовився, що діти після реалізації проектів пропонують нові, хтось,
говорив про те, що дозволяє учням на уроці проявляти себе, хто знову
демонстрував графіки навчальних досягнень своїх вихованців та переможців
олімпіад і конкурсів (хоч, це на мою дуже суб'єктивну думку, вчорашній чи
навіть позавчорашній день).
Конкурс хоче чогось нового і свіжого, неординарного і такого, що
демонструє суб'єктно-суб'єктні стосунки, а не парадигму вчитель - ментор.
вчитель, на відміну від учня не вийшов за межі навчального матеріалу чи
шкільних стін. І молодь, яка була, гостро відчуває це, але не може створити
власне бачення у системі сучасної освіти. На жаль...
Коли нарешті будуть
відчутні процеси у педагогічній спільноті, пов’язані з критичним мисленням педагогів
стосовно ефективності свого методичного інструменту та ілюстрація багатовекторності
його використання відповідно до різної готовності та мотивації учнів?
Ми
нарешті повинні побачити учня… Його потреби, необхідності, мотивацію...
І ще одне, теж дуже суб'єктивне, чому, маючи у попередній програмі
конкурсу вимогу про створення блогу чи сайту, переважна більшість педагогів під
час виступів їх так і не використовували. Про що це свідчить? Знову ж гіпотетично.
По-перше, блог (сайт) не став умовно "настільною книгою" педагога.
По-друге, у ньому розміщуються конспекти уроків а не конструктивні власні
авторські матеріали, які за необхідності можна використати. По-третє, ми у
використанні інформаційних компетентностей ще на початковому етапі та боїмося
зробити щось не так у комп'ютері...
І побажати Інтернету завжди йти в ногу з часом...Тоді і йому буде
веселіше, і педагогу спокійніше...
