субота, 13 червня 2015 р.
вівторок, 9 червня 2015 р.
АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА: КРОКИ І КРОКИ
Що є кров'ю економіки? Фінанси... Відомо всім і давно. Що є важливим для будь-якої громади? Бюджет. Адже саме його наповнення дає можливість жити громаді і реалізувати свої європейські прагнення. До чого тут бюджет? Адже мова про адміністративну реформу. Обговорення добра річ.... Але, коли обговорюють безпредметно і якось по-сільському, ніби намагаються перекричати один одного, то це зовсім не Європа. Держава поки що не дає інструмент для місцевої громади - повіту... І результат - коштів, які отримує громада, для власного життя катастрофічно не вистачає.
Що робити? Хто винен? Напевне одвічні запитання?
Перше, доопрацювати Верховною Радою інструментарій - податки і податкові ставки для отримання коштів у повітовий бюджет.
По-друге, орган місцевого самоврядування мав би реєстр того, що можна і наскільки оподаткувати. І не лише на сьогоднішній день, але й на перспективу.
По-третє, політична воля органу самоврядування, адже при "вилці" оподаткування - рада приймає нижню для всіх. А потім члени громади обурюються, що не вистачає коштів. І виходить патова ситуація: громада ніби хоче, і ніби не дуже. Не може вона врахувати, що будь-яке бажання і навіть критика потребує коштів. А вони можуть бути отримані лише через податки. Тому, як не крути, а доведеться збільшувати податкову ставку. Не допоможе держава - громада стає самостійною одиницею!!!
Поки що обговорення проходить, на жаль, у площині відстані. Формально - чим ближче, тим ймовіршіне приєднається до того чи іншого містечка чи селища. Хто перший спробує обгрунтувати і фінансові можливості регіону, який буде створений?.... Хто продемонструє високий рівень фінансового менеджменту на рівні перспективної громади. На жаль, запитання залишиться риторичним... А треба! тільки кров економіки - дозволить будь-якому регіону стати самостійною "бойовою" одиницею, яку контролює громада, і яка вперто (читай: "наполегливо") йде у європейський простір з європейським виміром....Ау, сучасні місцеві менеджери. Де ви? Прийдіть до нас....
Що робити? Хто винен? Напевне одвічні запитання?
Перше, доопрацювати Верховною Радою інструментарій - податки і податкові ставки для отримання коштів у повітовий бюджет.
По-друге, орган місцевого самоврядування мав би реєстр того, що можна і наскільки оподаткувати. І не лише на сьогоднішній день, але й на перспективу.
По-третє, політична воля органу самоврядування, адже при "вилці" оподаткування - рада приймає нижню для всіх. А потім члени громади обурюються, що не вистачає коштів. І виходить патова ситуація: громада ніби хоче, і ніби не дуже. Не може вона врахувати, що будь-яке бажання і навіть критика потребує коштів. А вони можуть бути отримані лише через податки. Тому, як не крути, а доведеться збільшувати податкову ставку. Не допоможе держава - громада стає самостійною одиницею!!!
Поки що обговорення проходить, на жаль, у площині відстані. Формально - чим ближче, тим ймовіршіне приєднається до того чи іншого містечка чи селища. Хто перший спробує обгрунтувати і фінансові можливості регіону, який буде створений?.... Хто продемонструє високий рівень фінансового менеджменту на рівні перспективної громади. На жаль, запитання залишиться риторичним... А треба! тільки кров економіки - дозволить будь-якому регіону стати самостійною "бойовою" одиницею, яку контролює громада, і яка вперто (читай: "наполегливо") йде у європейський простір з європейським виміром....Ау, сучасні місцеві менеджери. Де ви? Прийдіть до нас....
Два іноземних приклади ефективного самоврядування та українські реалії
http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/06/9/7034633понеділок, 8 червня 2015 р.
ОСВІТА: ДО, ПІД ЧАС, ПІСЛЯ....СЕРІЯ 1
Крига скресла, панове присяжні....
Народилося два проекти Закону "Про освіту". Це відрадно. Адже у такому випадку державний менеджмент починає думати про майбутнє... Або створює видимість цього.
По-друге, базові концептуальні положення обох документів, на жаль, не сприймаються вповні переважною більшістю педагогічної громади. Чому? Кожен педагог, насамперед, вважає себе елементом системи і обговорювати або вносити пропозиції щодо її змін - не бажано, складно і взагалі НЕ ПОТРІБНО.
По-третє, лише до 10% педагогів можуть і хочуть бачити стратегію розвитку освіти та реально впливати на її оформлення та реалізацію.
По-четверте, змінювати ЩОСЬ в будь-якій системі і в освіті у тому числі дуже страшно і теж НЕ ПОТРІБНО!
А там знову дванадцятирічна освіта, і сертифікація педагогів, і нові програми і якась інформальна освіта і т.д. - і все це на бідного вчителя. Напевне педагога, подивившись на це "чудо", налякається і взагалі....
Але проекти можуть і повинні бути опрацьовані педагогічною спільнотою. Важливо, щоб кожен дав свої міркування. Потрібно знати градус педагогічного товариства щодо введення концептуально нового у близьке майбутнє....
Тому, як не прикро для тих пасивних і системних педагогів, але ВСІ ПЕДАГОГИ можуть і мають право висловити власні міркування як не щодо цілісного проекту, то хоч до певних його позицій.
Тоді і владі буде приємно, що вона робить якусь користь, і педагоги будуть мати можливість конструктивно говорити про майбутнє в освіті. До праці, педагоги! До праці!
Народилося два проекти Закону "Про освіту". Це відрадно. Адже у такому випадку державний менеджмент починає думати про майбутнє... Або створює видимість цього.
По-друге, базові концептуальні положення обох документів, на жаль, не сприймаються вповні переважною більшістю педагогічної громади. Чому? Кожен педагог, насамперед, вважає себе елементом системи і обговорювати або вносити пропозиції щодо її змін - не бажано, складно і взагалі НЕ ПОТРІБНО.
По-третє, лише до 10% педагогів можуть і хочуть бачити стратегію розвитку освіти та реально впливати на її оформлення та реалізацію.
По-четверте, змінювати ЩОСЬ в будь-якій системі і в освіті у тому числі дуже страшно і теж НЕ ПОТРІБНО!
А там знову дванадцятирічна освіта, і сертифікація педагогів, і нові програми і якась інформальна освіта і т.д. - і все це на бідного вчителя. Напевне педагога, подивившись на це "чудо", налякається і взагалі....
Але проекти можуть і повинні бути опрацьовані педагогічною спільнотою. Важливо, щоб кожен дав свої міркування. Потрібно знати градус педагогічного товариства щодо введення концептуально нового у близьке майбутнє....
Тому, як не прикро для тих пасивних і системних педагогів, але ВСІ ПЕДАГОГИ можуть і мають право висловити власні міркування як не щодо цілісного проекту, то хоч до певних його позицій.
Тоді і владі буде приємно, що вона робить якусь користь, і педагоги будуть мати можливість конструктивно говорити про майбутнє в освіті. До праці, педагоги! До праці!
пʼятниця, 5 червня 2015 р.
ЗНАЙОМТЕСЬ: ПРОЕКТ ВАРІАНТ ПЕРШИЙ Закон "Про освіту"
Читаймо. Думаймо. І беремо відповідальність.
http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=65065&cat_id=64438
http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=65065&cat_id=64438
ЗАКОН ПРО ОСВІТУ.... ДУМКИ ПРО...
Незабаром у Верховній Раді буде розглядати Закон "Про освіту". Про 12-тирічну освіту суспільство зрозуміло. Про ЗНО - ДПА - освітяни теж зрозуміли - дороги назад не буде. А от сертифікація педагогів - проблема. адже не відомо, хто ж буде крайнім щодо встановлення правил її проведення, програми за якою буде здійснюватися? питання.
друге - чому і сьогодні влада не хоче говорити про спільне фінансування навчального закладу: громада, держава, спонсори. адже досвід Польщі, насамперед, продемонстрував позитивні зрушення.
третє - коли ж почне діяти Закон "Про вищу освіту". Його реалізація допоможе самостійно вищим навчальним закладам заробляти кошти, а відповідно економія дістанеться загальноосвітнім навчальним закладам. Але віз і нині там. Не можуть вищі навчальні заклади змінити власні орієнтири фінансування. Не можуть. Імпотенти напевне. Ректори насамперед.
Сподіваємося, сподіваємося і набиває чергові гулі, щоб інші цими гулями користувалися. жаль голови та інших місць.
друге - чому і сьогодні влада не хоче говорити про спільне фінансування навчального закладу: громада, держава, спонсори. адже досвід Польщі, насамперед, продемонстрував позитивні зрушення.
третє - коли ж почне діяти Закон "Про вищу освіту". Його реалізація допоможе самостійно вищим навчальним закладам заробляти кошти, а відповідно економія дістанеться загальноосвітнім навчальним закладам. Але віз і нині там. Не можуть вищі навчальні заклади змінити власні орієнтири фінансування. Не можуть. Імпотенти напевне. Ректори насамперед.
Сподіваємося, сподіваємося і набиває чергові гулі, щоб інші цими гулями користувалися. жаль голови та інших місць.
ДУМКИ ПРО ...
ПОСЛАННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ.
Просто і зрозуміло. Півтора години. Мілітарний підхід до майбутнього. А чи перспективний цей шлях? складно передбачити. Адже у пошуках маркерів Президент пішов шляхом "холодної війни" - "лякати і словом, і ділом ворога". Тільки стратегії немає. Тактика - так. Це сьогодні. А що завтра?Без освіти, без новітніх технологій, без розуміння того, що завтра чи війна, чи мир, а жити треба вчитися по-новому. У контексті не перспективності та ще один маркер - "буду говорити з олігархами мовою Рузвельта". Цікаво як? Олігарх - олігарху око не виколе. І яке право має один олігарх говорити про "братський поділ активів", якщо не показує приклад для інших.
Варіант вирішення проблеми: продати "РОШЕН", в бюджет віддати не менше 50%, отриманих коштів. А тоді і зібрати коломойських, ярославських, ахметових, фірташів і.... а далі, як карта ляже.... може щось і вийде - додати до скарбниці додаткові кошти.
Інший варіант: запровадити податок нормальних на прибутки олігархів, ну, десь 25-30%. дивись, і війна завершеться швидше, адже олігархам не вигідно втрачати надприрбуток.... хоч просте і зрозуміле для простого люду не зовсім зрозуміле для олігархів. у нас - Мрії, у них - надприбутки! і це після МАЙДАНУ. напевне сон красивий минув?жаль, шкода, і....
Просто і зрозуміло. Півтора години. Мілітарний підхід до майбутнього. А чи перспективний цей шлях? складно передбачити. Адже у пошуках маркерів Президент пішов шляхом "холодної війни" - "лякати і словом, і ділом ворога". Тільки стратегії немає. Тактика - так. Це сьогодні. А що завтра?Без освіти, без новітніх технологій, без розуміння того, що завтра чи війна, чи мир, а жити треба вчитися по-новому. У контексті не перспективності та ще один маркер - "буду говорити з олігархами мовою Рузвельта". Цікаво як? Олігарх - олігарху око не виколе. І яке право має один олігарх говорити про "братський поділ активів", якщо не показує приклад для інших.
Варіант вирішення проблеми: продати "РОШЕН", в бюджет віддати не менше 50%, отриманих коштів. А тоді і зібрати коломойських, ярославських, ахметових, фірташів і.... а далі, як карта ляже.... може щось і вийде - додати до скарбниці додаткові кошти.
Інший варіант: запровадити податок нормальних на прибутки олігархів, ну, десь 25-30%. дивись, і війна завершеться швидше, адже олігархам не вигідно втрачати надприрбуток.... хоч просте і зрозуміле для простого люду не зовсім зрозуміле для олігархів. у нас - Мрії, у них - надприбутки! і це після МАЙДАНУ. напевне сон красивий минув?жаль, шкода, і....
ІСТОРІЯ ПОВТОРЮЄТЬСЯ?
Новітня історія повторюється... Радянський Союз перейняв в імперії шляхи і способи розширення "споконвічно руських земель".... Спочатку "хтось когось утискає", і тут "на допомогу" приходять російські військові сили.
А сепаратисти прагнуть утворити якісь "квазідержави", що "кличуть на допомогу". І так вчора, і так сьогодні, і так завтра...
Головне, не піддаватися на інформаційний "рашизм", на "зомбування" "думками" кісєльова і Ко.
http://www.istpravda.com.ua/blogs/2015/06/3/148356/
А сепаратисти прагнуть утворити якісь "квазідержави", що "кличуть на допомогу". І так вчора, і так сьогодні, і так завтра...
Головне, не піддаватися на інформаційний "рашизм", на "зомбування" "думками" кісєльова і Ко.
http://www.istpravda.com.ua/blogs/2015/06/3/148356/
Фінляндія в Другій світовій війні:
між Німеччиною і Росією
http://www.istpravda.com.ua/reviews/2010/12/7/8001/
71 рік Зимовій війні.
Як у карельських снігах
загинула елітна українська дивізія
http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/11/30/6773/
Підписатися на:
Дописи (Atom)